Антропогенез

чергу, по-різному впливає на особистість людини.

У міру розвитку людське суспільство все більше впливає на навколишнє середовище. Взаємодія людини і середовища її життя нині є важливою екологічною проблемою. Бурхливий розвиток виробництва досяг такої стадії, коли реальною стала загроза існуванню людини як біологічного виду внаслідок виснаження природних ресурсів і небезпечного для життя забруднення середовища. Тільки термінові заходи стосовно раціонального використання природних ресурсів та ведення народного господарства допоможуть вирішити ці проблеми.

Основні етапи еволюції людини. Людина і сучасні людиноподібні мавпи подібні між собою не лише за своїми морфологічними і фізіологічними особливостями, а й є близькими родичами. Вони утворюють дві різні гілки одного стовбура, тобто походять від одного. , спільного предка. Такими предками були давні, вимерлі кілька мільйонів років тому, невеликі (завбільшки з собаку середнього розміру) мавпи, яких назвали пропліопітеками, їхньою батьківщиною була північносхідна частина Африки. Жили вони на деревах, харчувались рослинною їжею. Від цих мавп еволюція пішла в різних напрямах. Внаслідок дивергенції утворилися предки сучасних людиноподібних мавп — орангутангів і гібонів, а також дріопітеків (деревні мавпи). Можливо, що дріопітеки дали декілька гілок викопних форм, у тому числі дуже великих (до 2,5 м заввишки) людиноподібних істот — гігантопітеків (див. схему родоводу людини).

Один з видів дріопітеків був, мабуть, тією гілкою, з якої починається розвиток предків сучасної людини. Ця форма шляхом дивергенції утворила велике число видів австралопітеків, які жили у Східній і Південній Африці. Ці мавпи жили на рівнинах, для пересування використовували в основному задні кінцівки, тобто були прямоходячими. Зріст їх досягав 120—140 см, об'єм черепа — близько 500 см3

Найдавніші австралопітеки жили близько 6 млн років тому. Знгфядь праці в австралопітеків ще не було. Очевидно, для захисту і нападу вони використовували лише каміння і палиці, як це роблять і сучасні мавпи.

Близько 3 млн років тому у Східній Африці жили великі мавпоподібні істоти, які нагадували австралопітеків, рештки їх було виявлено у Східній Африці, в Кенії на оєрезі озера Рудольфа. Об'єм головного мозку цих істот Досягав 800 см3. Поряд з рештками їхніх скелетів було виявлено примітивні кам'яні знаряддя. Важко сказати, чи були ці істоти вже людьми, чи належали до австралопітеків. Наявність примітивних знарядь, виготовлених із гальки, оброблених ударами об іншу гальку, дає підставу вважати їх "людьми з озера Рудольфа" (термін Р. Лікі) і відносити до І етапу становлення людини. Цей І етап було названо найдавнішими людьми, або архантропами. До нього відносять багато різноманітних знахідок скелетів. Зокрема, в Африці (олдувайський пітекантроп), в Азії (яванський пітекантроп і синантроп), в Європі (гейдельберзька людина). Жили вони в різний час: найдавніші — понад 1 млн років тому, "молодші" — 400 тис. років тому. Всі ці знахідки об'єднують в одну групу Іза трьома ознаками: об'єм головного мозку в межах 1000 см3 і лише у синантропів дещо більший — 1100 см3; відсутність членороздільної мови, про що свідчить відсутність валика на підборідді; наявність найпримітивніших кам'яних знарядь — скребків, наконечників, сокир.

Тільки найпрогресивніші з них — синантропи — користувались вогнем, що підтверджують багатометрові шари попелу, знайдені у місцях стоянок (мал. 34).

II етап — давні люди, або палеоантропи, були значно поширені на території Європи, Азії та Африки. Найдавніші

1 2 3 4 5