Антропогенное загрязнение почвенного покрова

План

  1. Роль грунтів в кругообігу речовини в природі і житті людей.
  2. Земельний фонд планети, України.
  3. Несприятливі природно-антропогенні процеси, що ведуть до деградації грунтів:

-     водна і вітрова ерозія;

-     хімічне забруднення;

-     порушення механічної структури грунтів.

4. Заходи для збереження та раціонального використання грунтів.

Використана література

1. Роль грунтів в кругообігу речовини в природі і житті людей

Грунт – рихлий поверхневий шар земної кори, який утворився в умовах тривалого тісного контакту атмосфери, літосфери і біосфери під дією фізичних, хімічних і біологічних процесів. Особливо велика роль в утворенні грунту різноманітних живих організмів, які сприяють розвитку основної властивості грунту-родючості. Родючість – це здатність грунту забезпечувати рослини необхідною кількістю поживних елементів води, повітря.

Родючість грунту може реалізуватися тільки в процесі його сільськогосподарського використання. Вирощуючи різноманітні сільсько-господарські культури, людина одержує продукти харчування і сировину для виготовлення багатьох промислових виробів.

Отже, грунт – основне джерело харчових ресурсів для людства, головне багатство, від якого залежить наше життя. Тому необхідно завжди турбуватися про грунт і робити все, щоб залишити його покращеним для наступних поколінь.

Грунти мають повсюдне поширення на суходолі, починаючи від примітивних первинних грунтів, що формуються на вивітреній породі, до родючих чорноземів. Весь грунтовий покрив континентів нашої планети створює єдину оболонку – педосферу – ту біокосну систему ( за визначенням В. І. Вернадського ), яка підтримує життя на землі, є основою організації біосфери. На відміну від інших оболонок геосфери, грунтовий покрив є поліморфною, надзвичайно складною і енергомісткою системою, здатною до саморозвитку і саморегулювання.

Педосфера – грунтовий покрив Землі, що є одним з найважливіших компонентів екосистеми і біосфери. Грунти – найдорогоцінніший капітал людства.

Фундатором науки про грунти вважається великий російський вчений і природодослідник В. В. Докучаєв

Висунута ним ідея зональності грунтів має особливе значення для екології. Вона дає ключ для розуміння взаємозв′язку грунту з іншими компонентами живої і неживої природи. В. Р. Вільямс доказав, що процес грунтоутворення відповідає характеру життєдіяльності автотрофів і гетеротрофів, які населяють грунтове середовище.

Грунт – складна субекосистема, яка постійно змінюється за законами грунтоутворення. Верхній найцінніший і найродючіший горизонт природних екосистем вирує життям. Він заселений мільярдами живих організмів, що відносяться до великої кількості різноманітних популяцій, видів, які своєю життєдіяльністю постійно його покращують. Грунти – продукт взаємодії живої речовини і гірських порід – відіграють величезну роль в розвитку природи. Невипадково саме на суходолі склалися спрятливі умови для народження цивілізації. Грунти виконують особливу функцію в процесі обміну речовин і енергії між живою і неживою природою. Через грунт здійснюються найважливіші в природі процеси повернення в кругообіг органічних речовин і їх мінералізація автотрофами. За участю грунтів відбувається трансформація речовини і енергії в природі. В грунті накопичується і зберігається гумус. За даними В. О. Ковди, кожна тона гумусу – це 5х10 ккал потенційної енергії. Отже, кожний змитий сантиметр грунту – це втрата гектаром екосистеми 30-50х10 ккал енергії.

Автотрофи безперервно взаємодіють з грунтовим середовищем. Грунт – один з чинників формування наземних екосистем. Екосистема і грунт як її складова частина взаємозв′язані і знаходяться в єдності. Автотрофна рослинність існує і розвивається завдяки поживним речовинам грунту і вуглецю атмосфери. При відмиранні листя

1 2 3 4 5 6

Похожие работы