Аристотель (Аристотель)

повинні ототожнюватися, щоб могла виникнути річ.

Платон теж намагався розрізняти матерію та ейдос, але тільки Арістотелю вдалося настільки тонко провести грань між цими поняттями, що він повністю змінив уявлення філософів античності. Матерія, на думку Аристотеля, не може бути ні ейдосом, ні загальним ейдосом, ні одиничним ейдосом. І тільки космічні сфери вище Місяця можуть бути ейдетично повноцінними. Те, що відбувається в середині місячної сфери, теж є частковим і завжди недосконалим.

Арістотель у своєму вченні про матерію як царство випадковості виступає як переконаний матеріаліст. Йому видається цілком очевидним, що рух є своєрідною категорією, яку неможливо ні до чого звести. Це основна категорія, така ж, як матерія й форма.

Третій принцип стосується ймовірності існування категорії руху. Арістотель виявив принципи існування будь-якої речі як єдиного організму: матерія, форма й діюча причина.

Четвертий принцип, на його думку, — мета, що зводиться в особливу категорію.

Своєю теорією осмислення чотирьох принципів існування речі як цільного організму Арістотель підводив до того, що кожна річ є результатом творчості. І зовсім необов'язково, щоб отримана річ мала красивий зовнішній вигляд. Арістотель доводив, що різноманітність світу речей базується на різних «співвідношеннях ейдоса (форми або ідеї) і матерії в їх причинно-наслідковому втіленні».

Звертаючись до світу живих істот, Арістотель і тут не забуває про свою чоти-рипринципну структуру. На його погляд, існує три типи душі: рослинна, чуттєва (тваринна) і розумна. У розумної душі є й ейдос, і матерія, і причинно-наслідкова спрямованість. Ейдосом живого тіла є принцип його життя — душа. Душа, хоча й керує тілом, залежить від власного ейдоса — Розуму. На думку Арістоте-ля, душа є лише енергією Розуму, а сам Розум стає «ейдосом ейдосів»

Арістотель стверджує, що саме Розум є найвищим ступенем буття. Він залежить тільки від самого себе й абсолютно нічим не зв'язаний. Це означає, що він постійно нерухомий. І одночасно Арістотель не заперечує, що й Розум містить власну матерію, яка робить його художнім твором. Філософ перший припустив, що матерія міститься й у Розумі. Арістотель створив три концепції Розуму як першодвигуна.

Відповідно до першої концепції, Розум — найвище й остаточне буття. Розум — це царство богів, або інакше союз ідей вищих (надкосмічних) і нижніх (зоряних).

У другій концепції стверджується, що Розум є мисленням, причому мисленням і для себе, тобто «мисленням мислення». Арістотель наполягав на тому, що власна розумова матерія Розуму створює передумови для народження вічної краси, адже ідеальний збіг ідеї й матерії і є красою.

Відповідно до третьої концепції Арістотеля, космосом керує той самий Розум. І в цьому також полягає відмінність арістотелівської концепції від платонівської. Платон припускав, що космосом править Світова душа. Для Арістотеля Розум є найважливішим; він є двигуном усього сущого, тобто він і є життя як вічна енергія.

3. Значення праць філософа

Арістотель любив часто повторювати: «Платон мені друг, але істина дорожча». Тому все своє життя Арістотель присвятив пошуку істини, намагався зрозуміти, що існує довкола нього.

Його роботи відомі науковцям усього світу, хоча з дня смерті Арістотеля минуло вже стільки століть. Філософові в зоологічних трактатах удалося охарактеризувати більше 400 видів тварин. Арістотель працював і в правовій сфері. Ним описано

1 2 3 4 5 6

Похожие работы