Аудит банковских учреждений

влас­них і залучених грошових коштів, структуру їх розміщення, стан банківської ліквідності, фінансової стійкості, прибутковості, ступеня ризику окремих банківських операцій та визначити перспективи розвитку діяльності банків.

Тому проблема діагностики банкрутства банків набуває важливо­го значення.

Згідно з Господарським кодексом України "під банкрутством розуміють нездатність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як че­рез застосування визначеної судом ліквідаційної процедури". Ауди­тор повинен провести глибокий економічний аналіз фінансового стану боржника, а відтак зробити висновки про можливість відновлення ділової активності і ліквідації фінансових затруднень.

Основною метою аудиту банків є висловлення думки, яка Грун­тується на МСА, відповідних національних стандартах або наявній у країні практиці щодо банківських річних фінансових звітів.

Від аудитора банку часто також вимагають складання висновків спеціального призначення для подання органам банківського нагляду та іншим контрольним органам.

Аудиторові слід зробити огляд джерел доходів банку, оцінити відповідні системи внутрішнього контролю і виконати процедури, необхідні для забезпечення достатньої впевненості щодо:

•  повноти облікових записів про подібні операції;

•  наявності відповідних заходів контролю, що мають обмежити банківські ризики, які виникають у результаті подібних операцій;

•  достатності резервів на покриття збитків;

• достатності інформації, яку треба розкривати у фінансових звітах.

Зарубіжний досвід показує, що для аналізу доцільно взяти, напри­клад, такі основні показники: ліквідність, прибутковість, ринкова вар­тість акцій, управління активами і пасивами фірми. Тобто слід роз­рахувати: ліквідність, активність, заборгованість, прибутковість.

У банківських установах внутрішній контроль за веденням касо­вих і емісійних операцій, дотриманням касово-емісійної дисциплі­ни, інкасацією грошового виторгу, забезпеченням збереження влас­ності, здійсненним операцій а іноземною валютою, з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням організовує і здійснює голов­ний бухгалтер із залученням операційного, валютного та інших струк­турних підрозділів банку.

Основна мета внутрішнього контролю (внутрішнього аудиту) — поточний (оперативний) контроль за дотриманням чинного законо­давства, збереженням грошової маси, правильністю банківських і господарських операцій

Банківські установи здійснюють контроль з:І повнотою здавання у банки виторгу та дотриманням касової дисципліни з боку клієнтів. Клієнти, які здають виторг у банк, мають дотримуватися затвердже­ного Правлінням Національного банку України Положення про ве­дення касових операцій.

Залежно від обсягу готівкових операцій для комерційних банків встановлюється граничний залишок (ліміт) грошей в операційній касі з метою максимального скорочення частих або значних перевезень готівки. Як правило, такий залишок встановлюється у розмірі місяч­ної потреби в коштах каси. Якщо виявлено, що в операційній касі банку залишок грошей перевищує граничну величину, то сума тако­го перевищення повертається в оборотну касу Національного банку або за домовленістю з Національним банком сума перевищення граничного залишку передається іншому комерційному банку, у якого виникла потреба в додаткових готівкових коштах.

Здійснюючи аудит касових операцій, аудитор ставить за мету вста­новлення порядку дотримання банківськими установами вимог за­конодавства щодо обліку операцій, пов'язаних з грошовою готівкою.

Однак аудитор у жодному разі не повинен порушувати нормаль­ного ритму касових операцій, не повинен знаходитися в приміщенні операційної каси протягом операційного дня.

На початку перевірки аудитор вивчає порядок збереження ціннос­тей і документів у грошовому сховищі (кладовій). При цьому слід оці­нити технічну оснащеність його, умови зберігання паперових грошових знаків, металевих монет, іноземної валюти та документів у іноземній валюті, дорогоцінних металів, бланків суворого обліку, цінних паперів. Цінності й документи у грошовому сховищі доцільно згрупувати за відповідними балансовими і позабалансовими рахунками, на яких вони враховуються. Разом з особами, що відповідають за збереження гро­шей і цінностей, аудитор перевіряє фактичну кількість грошей.

У книзі

1 2 3 4