Аудиторский риск и оценка системы внутреннего контроля

можна розрахувати за такою факторною моделлю:

АР = ВР х РК х РН,

де АР — загальний аудиторський ризик;

 ВР — властивий ризик;

   РН-ризик невиявлення;

РК - ризик системи контролю

Аудиторський ризик виявляється у зв 'язку з тим, що дії аудито­ра відносно перевірки звітності суб'єктивні. Чим нижчий рівень бажаного ризику для аудитора, тим більше він повинен бути впев­неним у тому, що звітність не містить матеріальних помилок і пропусків. Нульовий ризик означає впевненість у достовірності ін­формації. На практиці аудитор не може бути повністю впевненим у достовірності звітності, тому аудиторський ризик завжди пере­буває між 0 і 1 (або 0 та 100%). При цьому:

  • аудитор не може повністю довіряти системі обліку і внут­рішньому контролю підприємства;
  • аудитор не може дозволити собі встановлювати високий рі­вень невиявлення помилок (наприклад, понад 50%) при високих ризиках системи обліку і внутрішнього контролю. У цьому випадку загальний аудиторський ризик буде також дуже ви­соким, чого допускати не можна, оскільки перевірка вважа­тиметься такою, що проведена не належним чином;

• аудиторська перевірка буде вважатися незадовільною, якщо ау­дитор встановить низький ризик виявлення за повної недовіри до системи обліку і внутрішнього контролю підприємства. Багато фірм взагалі не роблять спроб застосовувати числові зна­чення для визначення рівнів ризику і просто визначають їх як "висо­кий", "середній", "низький" тощо.

Нормативи аудиторської діяльності потребують від аудитора оці­нювати ризик невідповідності, внутрішнього контролю в два етапи: попереднє та остаточне оцінювання ризику невідповдності внутріш­нього контролю.

На першому етапі аудитор повинен оцінити ризик невідповідно­сті внутрішнього контролю для кожного суттєвого залишку за бух­галтерськими рахунками або суттєвою операцією.

На другому етапі аудитор постійно переглядає правильність зробленого ним оцінювання ризику невідповідності внутрішнього контролю, до самого моменту завершення підготовки аудиторського висновку, і вносить відповідні корективи

 

Деякі аудиторські фірми аналізують аудиторські ризики досить ретельно. Вони створюють спеціальні бланки, запитальники, анкети, формули, за допомогою яких одержують більш точні значення ризи­ків, виражені в частках одиниці чи відсотках.

Аналізуючи моделі визначення аудиторського ризику, слід зазна­чити:

  • ці моделі не розрізняють пріоритетів у компонентах аудитор­ського ризику. Складові аудиторського ризику впливають на загальний аудиторський ризик по-різному;
  • загальна модель не дає опису методів оцінювання складових аудиторського ризику.

3. Поняття про суттєвість та її оцінювання

Суттєвість - одно з важливих понять в аудиті, яке припускає, що аудитор не повинен, не може і ніколи не перевіряє усієї діяльно­сті підприємства чи всієї його фінансової звітності з точністю до одиниці, в якій вона складена, а тому суттєвість - це можливість інформації вплинути на рішення користувача. В кожному конкрет­ному випадку для кожного підприємства необхідно оцінити ту вели­чину активів, пасивів або фінансових результатів, яка здатна змінити думку про звітність і вплинути на рішення особи, яка її читає.

Суттєвість можна визначити, виходячи з двох припущень відно­сно користувачів аудиторського висновку.

Перше, такий користувач повинен розуміти обмеження фінансо­вої звітності. Це - неточність розрахунків; відповідність звітності діючим вимогам, а не реальному положенню підприємства; історич­ні ціни значно відрізняються від справедливої вартості

1 2 3 4 5 6