Авторитаризм

сформована повноцінна національна і соціально-правова демократична держава. Бо більшість громадян новопосталої держави не володіють елементарними поняттями і навиками політичної культури, які дозволяли б їм повноцінно брати участь в політичних процесах та впливати на формування державної влади. Адже в умовах того совєтського суспільства, з лона якого вони вийшли, не було змоги оволодіти такими знаннями та набути політичного досвіду.  А тому низка зарубіжних і українських вчених вказують, що існування авторитарного режиму в таких перехідних суспільствах, як українське, є цілком логічним і закономірним етапом. Питання в іншому: яка мета авторитарного режиму, а отже який потенціал (позитивний чи негативний для суспільства і для його перспективи) він несе в собі. Зважаючи на те, що основними суб’єктами політичної боротьби в Українській державі є політичні утворення олігархічних кланів (донецького, дніпропетровського та києво-печерського), а отже вся повнота влади концентрується в їхніх руках, то сучасний політичний режим в Україні можна додатково характеризувати як авторитарно-олігархічний. Останні перипетії міжкланового змагання вказують, що києво-печерський клан під вивіскою НСНУ, що має прозахідну космополітично-ліберальну орієнтацією, з тріском програє своїм конкурентам і так же стрімко відходить на маргінес українського політичного життя. Той же аналіз політичних процесів за останніх півроку вказує, що в БЮТ та в Партії Регіонів однаково чітко виражене промосковське спрямування. А їхня взаємна боротьба – це лише конкуренція двох фаворитів Кремля за більшу дозу його прихильності, особливо на майбутніх президентських виборах.  З огляду на це, додатковою ознакою панівного в Україні політичного режиму є його антинаціональний, антиукраїнський характер. Таким чином, в Україні панує антинаціональний авторитарно-олігархічний режим.

3. Авторитаризм в Молдові

Зрозуміти суть подій, що недавно відбувалися в Молдові, неможливо без знання політичної системи цієї країни

Перша політична особливість республіки полягає в тому, що Молдова є єдиною державою на пострадянському просторі, де впродовж останніх восьми років країною управляє комуністична партія - ПКРМ. Її керівником є президент Володимир Воронін, що діє. Хоча, по суті, всі президенти Молдови, а їх було три, починаючи від Мірча Снегура, а потім і Петру Лучинського, були вихідцями з Комуністичної партії і мало чим відрізнялися один від одного в своїй політичній філософії. Проте, саме Володимир Воронін, спираючись на Комуністичну партію, упевнено утримує владу в Молдові.  Причиною повернення комуністів з політичного небуття була соціально-економічна і політична криза (конфлікт в Придністров'ї), в якій виявилася Молдова після проголошення незалежності. Демократія перестала бути привабливою ідеєю для населення. У свою чергу, комуністи використовують ностальгію Молдавії по старих спокійних часах. І зважаючи на нові умови, в яких виявилася Молдова, перш за все близькість до Європи, вони проголосили себе «партією нового типа».  Іншими словами, трансформація комуністичної партії полягає в ідеальному поєднанні боротьби за побудову європейської Молдови з шануванням пам'яті і заповітів Леніна. З 2001 року ПКРМ є правлячою партією. Як виявилось, громадяни Молдови теж вибирають стабільність, а саме на це комуністи робили упор в своїй пропаганді і політиці.  Наступна особливість політичної системи Молдови полягає в тому, що ця країна є парламентарною республікою, а це означає, що президента обирає парламент - трьома п'ятими голосів депутатів [1]. Оскільки парламент Молдови налічує 101 місце, вибраним вважається той кандидат, за якого проголосувало 61 депутат.  В результаті останніх виборів, що відбулися в Молдові 5 квітня 2009 року, ПКРМ набрала 49,8% голосів

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Похожие работы