Балетмейстерская творчество

бути побудовані із декількох епізодів, кількість та тривалість їх визначається динамікою сюжету. Дійові особи виступають, взаємодіючи, доповнюючи чи протидіючи один одному. Дії акторів та хвилювання глядача з приводу цього повинні об'єднуватись в єдиний драматичний вузол, який готує вершину розвитку дії.

4. Кульмінація - найвища точка розвитку дії, основана на сюжетній лінії та музичному вирішенні. Все це підкріплюється малюнком та емоційним хореографічним текстом - (емоційна та смислова).

5. Розв'язка - завершення дії. Вона може бути миттєвою, різко обриваючи дію, чи поступовою, даючи можливість глядачеві самому додумати. "Розв'язка фабули повинна витікати з самої фабули", говорив Арістотель. Розв'язка - підсумок твору, тобто всього того, що відбувалося на сцені.

Продовження кожної частини (складових драматургії) можуть визначатись словами Арістотеля:" Достатній той об'єм, в середині якого при безперервному чергуванні подій в правдоподібності або необхідності, може відбутися зміна від горя до щастя, або навпаки". Цільність хореографічного спектаклю та рівновага його компонентів пов'язані сюжетом, музичним вирішенням та хореографією.

В кожному із часових мистецтв, в тому числі і в хореографії, основою є розвиток дії, якій зумовлено тисячолітньою практикою спілкування з глядачем, можна виділити такі форми побудови спектаклю:

а) контрастність епізодів - це емоційні підйоми та спади. Контрастність в динаміці тексту, в малюнку та музичному оформленні;

б) продумана ритмічна організація епізодів та логічна послідовність їх;

в) спрямування до кульмінації як прояв вершини в дії.

Драматургічний рельєф - це схема внутрішніх рухів, емоційна пульсація дії. Амплітуда рельєфу визначає ступінь драматизму та емоційність його сприйняття. Думка в слові - це музика в пластиці, яка вимагає розвитку у часовому продовжені.

1
1. Малюнок танцю - складова частина композиції танцю

 Простір - це площа, на якій проходить танцювальна дія. Сцена - це чистий лист паперу, який має два виміри: ширина та уявна глибина. Людська постать краще всього буде виглядати в центрі, якщо вона звернена обличчям до залу. Ми повинні бачити її обличчя та очі (дзеркало душі). Це, як крупні плани кіно та телебачення, можливе тільки на просценіумі (до червоної лінії). На сприйняття фігури міма або артиста балету в цілому його треба рухати в глибину сцени на рівень першого або другого планів (куліс). Це і є початок малюнка. Якщо ми зайняли центр, то ми розділили сцену на дві половини (праву і ліву). Композиція в лівій частині означає початок дії, а в правій частині є закінчення, де, як у реченні, ставиться крапка (слабка та сильна сторони).

Прикладом може бути композиційне вирішення картини В. Сурикова "Ранок стрілецької страти".  Якщо треба підкреслити швидкість руху, то необхідно рухатись зліва направо. Око глядача ніби підганяє рух. Якщо треба уповільнення руху, то рух починають справа наліво. Прикладом того може бути композиція картини Рєпіна "Бурлаки на Волзі". На сцені йде діалог - перепляс. Той, хто правий чи  повинен перемогти, поставивши крапку в бесіді, мусить в потрібний момент з'явитися у сильному куті, тобто справа від глядача.

Розглянемо сильні та слабкі сторони трьох планів сцени по глибині

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Похожие работы