Балетмейстерская творчество

гадання. Можливі і інші варіанти рішення малюнка цього хороводу, але традиційно-народний сценарій дії повинен бути збережений. В українських танцях "Аркан" та "Решето" основний малюнок - коло, вся перебудова виконавців відбувається в конкретній послідовності під конкретну команду ведучого. Всякі удосконалення можливі лише за умови збереження основних рухів, малюнка та музики.  

1. 3 Робота над створенням хореографічного тексту

Якщо малюнок танцю, про який вже йшла мова, - це переміщення  виконавців по сцені, то хореографічний "текст" - це танцювальні рухи, жести,  пози, ракурси та міміка. Спілкування в хореографічному творів здійснюється за допомогою хореографічної мови, яка така ж давня, як і мова словесна.

Кожний народ мас свою мову, яка відрізняється від мови іншого народу. Так і танцювальна мова у кожного народу своя. Вона увібрала в себе характер, темперамент, життєві звичаї та традиції свого народу.

Хореографічний „текст", як основа спілкування, ще за часів давньогрецького театру розглядався як смислова конструкція логічної організації думки.

Рухи, пози, ракурси, міміка та жести, як основа пантоміми, стають танцювальною мовою лише тоді, коли вони організовані та підпорядковані певній думці. Тільки через танцювальну мову, яка оживляє образ, глядач сприймає задум балетмейстера.

Творення тексту вимагає від балетмейстера музичної освіти, пластичної винахідливості та фантазії. Художня цінність твору залежать від якості розробки (дієво) - хореографічного „тексту", але якщо музична драматургія недосконала, то твір не врятує навіть високохудожній „текст".

 Якщо в основі людської мови є думка, те ж саме повинно бути і в танцювальній мові. Працюючи над створенням хореографічного „тексту", треба враховувати головне: "Кожен рух у сценічному танці є удосконаленим розвитком природного руху, у зв'язку з характером, який цей танець мусить виявити

Ніяких відхилень від натурального руху, все мусить бути природно" писав балетмейстер-реформатор М. Фокін. Новаторство в тексті допускається в рамках естетичної правди.

Робота балетмейстера над створенням „тексту" полягає не в простому набиранні елементів руху, (заповнення музики), а в створенні цілісної композиції, яка б донесла конкретну думку до глядача.

Ж. Ж. Новер писав: "Суть справжнього мистецтва танцю - це коли на зміну бездуховності прийде розум, на зміну фокусам - натхнення, на зміну складним "па" - яскрава образність, замість невиразних масок - міміка та Балетмейстер, створюючи текст пофразно, мусить слідкувати за логікою загальної дії. Комбінації рухів повинні підпорядковуватися єдиній меті і створювати композицію відповідного сюжету. З'ясувавши з художником питання оформлення танцю, балетмейстер має можливість через текст цікаво осмислені рухи. Під час створення образного тексту необхідно враховувати: вирішити монологи, діалоги та жанрові картинки, як це робиться художниками - жанр, стиль, характер та форму майбутнього хореографічного твору.

ЖАНРИ бувають: трагедійні, комедійні, героїчні, ліричні, сатиричні та гротескні. Відповідно до жанру, стилю та характеру пишеться або підбирається музика, на яку і складається відповідний текст.

СТИЛЬ (від латинської - загострена паличка для письма) - манера та стиль монологу (варіації), спосіб викладення. Стійка цільність, єдність змісту й образної системи.

Будуючи характер через „текст", треба враховувати індивідуальні особливості.

Як зауважував Станіславський: "не характерних ролей не буває".

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13

Похожие работы