Беррес Скиннер. Оперантного поведение на почве ее достижений

підкріплюється або підкріплення раптово переривається, а також вплив на навчання часових інтервалів з їхньою регулярністю та іррегулярністю.

На цій основі Скіннер сформулював ряд принципів, які проливають світло не тільки на поведінку пацюків, а й на людське буття. Мова йде, зок­рема, про його відкриття важливих варіацій щодо ефекту парціального, часткового підкріплення. Скіннер знаходить аналогію в поведінці гравців з ігровою машиною в казино: ні пацюк, ні гравці не можуть передбачити, коли з'явиться наступне підкріплення, але в них є сподівання, що воно з'явиться при кожній новій спробі.

Важливим внеском Скіннера в поведінкознавство є його концепція оперантного зумовлення. Цим одним він уже заслуговує, на думку американських істориків психології, посісти визначне місце в колі знаменитих психологів світу.

У класичному павловському зумовленні безумовна відповідь тварини (слиновиділення) на їжу перетворюється на умовну відповідь у відношенні до попереднього нейтрального стимулу (звуки метронома або дзвоника): вирішальним елементом у поведінковій зміні с новий стимул.

У торндайковому "інструментальному" зумовленні вирішальним еле­ментом у поведінковій зміні є відповідь, а не стимул. Нейтральна відпо­відь — випадковий крок (натискування) на педаль під час випадкових зу­силь отримати їжу — є підкріплювальним навчальним кроком поведінки, що зумовлює кінець її, якому раніше тварина не була навчена.

Скіннерівське оперантне зумовлення є важливим розвитком інструментального зумовлення. Випадковий рух, що його здійснює тварина, в будь-якому разі може бути зрозумілим як оперантний для оточення і тому є, за Скіннером, саме оперантним. Підкріплювальний рух приводить до оперантного зумовлення. При підкріпленні серії невеликих випадкових рухів експериментатор може "створювати" поведінку тварини, поки вона діє такими способами, що не були частиною її оригінального природного ре­пертуару

Новий підхід дав можливість Скіннеру "створити" поведінку голуба — дзьобати великий кольоровий пластиковий диск, прикріплений на стінці "скіннерівської" клітки. Він про це пише так: "Ми спершу дали птахові їжу. коли він поволі повернувся в напрямі диску. Це й зумовило частотність та­кої поведінки. Ми підтримували підкріплення, поки незначний рух не був спрямований до плями (диску). Це знову змінювало загальний розподіл по­ведінки без продукування нової єдності. Ми продовжували за допомогою підкріплюючої позиції успішний підхід до плями, дачі підкріплення було тільки у випадку, коли голова рухалась поволі вперед, і, нарешті, тільки тоді, коли дзьоб дійсно зробив контакт із плямою.

Таким чином, ми можемо побудувати оперантну поведінку, яка ніколи не з'явилася би в репертуарі організму іншим чином. При підкріпленні серії успішних наближень ми отримуємо відповідь за короткий час. Виникає функціонально зв'язана єдність поведінки; вона конструюється триваючим процесом диференціального підкріплення в бік від недиференціальної по­ведінки".

Скіннер уподібнив оперантне тренування голуба дитячому навчанню розмовляти, співати, танцювати, грати, а з часом і всьому репертуару по­ведінки, створеному із дрібних ланок простих поведінкових актів. Це можна було б назвати "an Erector-set" (поглядом від людського буття), бездумним роботом, зібраним оперантним зумовленням із багатьох безмислених шматків.

Скіннера так чи інакше тривалий час не визнавали провідні психологічні установи, але поступово з'являлись прихильники, що згодом виразилося у виданні чотирьох журналів скіннерівських біхевіористичних праць, а також у створенні спеціальної секції скіннерівських досліджень.

Скіннерівська техніка оперантного

1 2 3 4 5

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные