Библиографическая информация

План

1. Сутність поняття „бібліографічна інформація”

2. Теоретичні аспекти бібліографування бібліотечної інформації

3. Створення українського біографічного словника

1. Сутність поняття „бібліографічна інформація”

Важливим елементом будь-якої наукової роботи є її біб­ліографічний апарат, бібліографічна інформація, які є своєрі­дним ключем до тих джерел, якими користувався автор при її написанні. Крім того, такий апарат певною мірою є виразом наукової етики та культури наукової праці.

Бібліографічна інформація - це сукупність даних про документ (переважно первинний). Ці дані можуть бути фор­малізованими і неформалізованими.

Формалізовані бібліографічні дані переважно відокрем­лені і з текстом не пов'язані. Такі дані про документ можуть бути представлені у формі бібліографічного посилання або його фрагменту, або у формі відсилань.

Неформалізовані бібліографічні дані завжди безпосеред­ньо пов'язані з текстом, в якому вони наводяться. їх склад, форма викладу завжди визначаються автором самостійно. Слід відзначити, що в науковій літературі, в наукових робо­тах, а до них належать і студентські, і магістерські роботи, така форма зустрічається не дуже часто.

Бібліографічне посилання - це бібліографічний опис у будь-якому документі іншого, який цитується або згадується. Бібліографічний опис - це сукупність відомостей про друкований  твір  або  інший  документ   що дає змогу отримати уявлення про його зміст, чита­цьке призначення, обсяг, довідковий апарат і т. д. Об'єктами бібліографічного опису є книги, окремі публікації спеціаль­них видів нормативно-технічних і технічних документів, окремий том: випуск багаторазових або серійних видань, а також статті, розділ, глава і т

п.

Залежно від ролі та призначення в конкретній роботі бібліографічні посилання можуть бути розміщені таким чи­ном:

а) в основному тексті - внутрішньотекстові посилання;

б) в підрядкових примітках - підрядкові посилання;

в) в затекстових примітках (коментарях) - затекстові по­силання;

г) в складі прикнижкового та пристатейного бібліографі­чного списку.

Внутрішньотекстові посилання зазвичай короткі і від­межовуються від тексту, до якого вони відносяться, перева­жно за допомогою круглих дужок (рідше двокрапкою).

Наприклад: "В навчальному посібнику В. П. Петренка та М. О. Данилюка "Вступ до менеджменту" (Івано-Франківськ: ІФІНГ, 1994) на стор. 50 наведена менеджерська сітка управління""

Підрядкові та затекстові посилання (зноски) завжди від­ділені від основного тексту лінією і пропусками рядків, але найчастіше лінією.

У звітах про науково-дослідні роботи, курсових та дип­ломних проектах, магістерських випускних роботах та інших неопублікованих роботах використовують зазвичай підрядко­ву нумерацію (індексацію) підрядкових приміток (посилань).

Затекстові посилання розміщуються за текстом і їм за­звичай передує рубрика "Примітки". Такі посилання менш зручні для читача,  оскільки кожний раз потрібно переривати читання та звертатись до приміток, котрі розміщені в кінці книги. Але водночас вони дуже економічні, потребують ме­нше місця та паперу. Такий вид посилань широко використо­вується при виданні художньої літератури, різних наукових видань, де потрібний солідний довідковий матеріал.

Відсилання - це додатковий компонент документованих посилань. Необхідність у відсиланні виникає при просторо­вому розриві змістовного та описового, коли описовий доку­мент або його частина виносяться у підрядкові примітки або в прикнижкові чи пристатейнї бібліографічні списки.

За своєю формою відсилання - це певне умовне позна­чення відповідного підрядкових або затекстових приміток, причому вони можуть змінюватись залежно від форми поси­лання. Відсилання до

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы