Библиографическое пособие "Расстреляное возрождение"

«Березіль», стала «Комуна у степах» (Київ). Творча співпраця тривала і в Харкові.

Кульмінація здобутків Курбаса пов'язана з драматургом Миколою Кулішем і художником Вадимом Меллером.

У Києві «Березіль» мав під своїм крилом майстерні, плин­ні півавтономні одиниці. У Харкові все було під одним дахом і під одним проводом — Курбасовим. У театрі діяв мюзик-хол (спектаклі «Шпана», «Алло на хвилі», «Чотири Чемберлени»), агітпроп. Було підготовлено серію «Костюмовані історії» (спек­таклі «Жакерія», «Сава Чалий», «Король бавиться», «Змова Фієско»).

П'єси М. Куліша «Народний Малахій», «Мина Мазайло», на жаль, не знайшли розуміння у критики. Проти Леся Кур­баса були висунуті звинувачення в «похмурості», викривленні оптимістичної радянської дійсності.

Багато чого з творчих пошуків Курбаса не розумілося ши­рокими масами глядачів. Це стосується і його вистави «Макле- на Граса», яка досягає справжньої філософської глибини. Але, незважаючи на несприятливу для творчості атмосферу неро­зуміння, недоброзичливості, Лесь Курбас не занепадав духом, він до останньої можливості вів боротьбу з поширеними в той час тенденціями спрощенства, вульгаризації мистецтва. Опо­ненти ж щонайменшу невдачу Л. Курбаса завжди розцінювали як цілковитий провал театру.

квітень-червень 1927 р. — Курбас їздив за кордон: до Че- хословаччини, Німеччини й Австрії. У Празі він влаштував конференцію для подання інформації про мистецьке життя України. Ця подорож дала йому змогу побачити все, що роби­лося в авангардних театрах і зробити висновки, корисні для своєї власної праці.

вересень 1930 р

— митцям «Березолю» довелося пережити тяжкі хвилини на сесії художньо-політичної наради, що відбу­лася в Харкові. Різка критика «Березоля» оберталася довкола одного дразливого питання: про брак визначеної політичної настанови й відсутність п'єс, які відбивають класову боротьбу, показуючи позитивні наслідки соціалістичного життя.

Можливо, саме тому, що режисер не відступив, не-посту­пився своїми переконаннями, його було наклепницьки обмов­лено, звільнено з посади керівника «Березолю» й заарештовано у Москві, де він кілька місяців працював у єврейському теат­рі на Малій Бронній. Його було вислано на будівництво Біло- морсько-Балтійського каналу на Медвежу Гору.

Гуманістична етика його театру, його альтернативні духов­ні смисли, акценти на національних культурних пріоритетах і відкритість естетикам Заходу і Сходу стали звинуваченням митцю.

1933 р. — Курбаса відправили в один із концтаборів ра­дянського ГУЛАГу — на Соловки.

З листопада 1937 р. — після повторного суду його було роз­стріляно в урочищі Сандармох.

1957 р. — посмертно реабілітований.

1989 р. — на фасаді Харківського державного академічно­го українського драматичного театру ім. Т. Г. Шевченка було встановлено меморіальну дошку в пам'ять про Леся Курбаса, а «Мала сцена» театру знову отримала назву «Березіль».

Пам'ятник йому (роботи скульптора Миколи Рапая) від­крили у центрі Києва — на вулиці Прорізній неподалік від Мо­лодого театру. На урочистостях були Київський міський голова Олександр Омельченко, голова Національної спілки театраль­них діячів Лесь Танюк, парламентарії та урядовці.

Його знаменитий театр «Березіль» (1992-1933) став роз­відником у світі нової театральної мови, нової семіотики. Ху­дожній шлях Курбаса — це шлях від антропософії Рудольфа

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы