Белорусский язык

style="font-size: Цц

Цэ

Це

Ц

Чч

Чэ

Ча

Ч

Шш

Ша

Ша

Ш

Ыы

Ы

И

И

ь

мяккі знак

М`який знак

ь

Ээ

Э

Е

Е

Юю

Ю

Ю

Ю

Яя

Я

Я

Я

 

Офіційно вживано лише кирилицю. Білоруська абетка має унікальну серед слов’янських народів літеру Ў (звук [ў] є й в українській та польській мовах). Раніше іноді вживалилатиницю, а білоруські татари використовували арабську абетку[9] (докладніше дивись Кітаби).  

Морфологія

Білоруська мова має всього, як українська, 10 частин мови: 6 самостійних, 3 службові й одну особливу - вигук.

 Відмінності між українською та білоруською мовами, міжмовні зв'язки

Українсько-білоруські мовні контакти розпочалися ще в період Русі на базі тісних взаємин протобілорусуських племен з полянами і Києвом. Такі контакти стали постійними у XIV - XVII ст. в рамках спільної українсько-білорусько-литовської держави — Великого князівства Литовського, в якій державною літературно-писемною мовою була спільна білорусько-українська писемна мова.

Збагачення української писемної практики білорусизмами найактивніше відбувалося саме в цей період. Окремі слова та вирази, які в білоруських виданнях іноді відбивалися непослідовно, в українській писемності стали літературною нормою (присегнути, седечи, ездечи, навезати, понеделокъ тощо). Велику роль у цьому процесі відіграла перекладацько-видавнича діяльність білоруського першодрукаря Франциска Скорини

Його переклади на «просту мову» біблійних книг з оригінальними передмовами й післямовами поширювалися також в Україні і стали зразком для наслідування українськими книжниками XVI ст. (Василь Жугаєвич з Ярослава, Лука Тернопільський та ін. ). У результаті творчого розвитку скорининських традицій в Україні з’явилися перекладені «на мову рускую» Пересопницьке Євангеліє (1556 — 61 р. р. ), Крехівський Апостол (1563 — 72 р. р. ), Євангеліє Негалевського (1581 р. ) та ін. Елементи білоруської мови проникли навіть в Острозьку Біблію (1581 р. ).

Білорусизмами в сучасній українській літературній мові вважаються слова гарячий, кажан, калач, качан, хазяїн тощо. У свою чергу, старобілоруська писемність збагачувалася шляхом проникнення до неї деяких специфічних рис української мови. Український вплив на білоруську писемність поступово посилювався в XVII ст. (у «Лексиконі» Памва Беринди 1653 р. , виданому Кутейнською друкарнею під Оршею у Білорусі, слова подано згідно з українською вимовою — цікаво те, що в київському виданні 1627 р. ці слова подані за традиційною церковнослов'янською орфографією: доситьдосыть, жолт?ныцажолтяница, цилительц?литель тощо).

Нова хвиля українсько-білоруських мовних взаємин у XIX ст. була пов’язана з популярністю в Білорусі поезій Т. Шевченка та орієнтацією багатьох представників нової білоруської літератури на народній основі на українську класичну літературу[10].  

Приклад

«Заповіт» Тараса Шевченка білоруською мовою (переклав Янка Купала; тут подано в офіційному правописі).

ЗАПАВЕДЗЬ

Як памру я,

1 2 3 4 5

Похожие работы