Биоэнергетика в Украине

Біоенергетика в Україні 

 Біоенергетика продовжує впевнено зміцнювати свої позиції на світовому енергетичному ринку, залучаючи все більше країн до виробництва енергії з біомаси (БМ). Фінляндія, Швеція, Австрія, Данія, Нідерланди, Німеччина й інші європейські країни розвивають і удосконалюють біоенергетичні технології вже протягом 20-30 років. В Україні ж увага біоенергетиці стала приділятися із середини 1990-х років. У цей же час були зроблені перші кроки по її розвитку і з’явилися перші програмні й законодавчі документи. Сьогодні енергетична політика України в цілому спрямована на енергозбереження і розвиток альтернативних, нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії (ВДЕ). Пріоритети економічного розвитку й завдання з впровадження сучасних енергоефективних технологій із малим терміном окупності у сфері альтернативної енергетики викладені в кількох посланнях Президента до Верховної Ради України: - "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 р. "; - "Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічної та соціальної політики на 2000-2004 рр. "; - "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки". У цих документах відзначено, що насамперед Україна повинна зменшити споживання природного газу, збільшивши споживання вугілля, нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії, ресурсів малої гідро- і теплоенергетики, вторинних енергетичних відходів тощо. Верховна Рада України у 1996 році затвердила Національну енергетичну програму на період до 2010 року, якою передбачається покриття 10% потреб народного господарства в енергії з нетрадиційних і відновлюваних джерел енергії (НВДЕ). У 2000 році актуальність цього пункту програми була підтверджена Рекомендаціями парламентських слухань "Енергетична політика України". Державний комітет України з енергозбереження та Національна академія наук України розробили у 1997 році Програму державної підтримки розвитку нетрадиційних та відновлюваних джерел енергії і малої гідро- і теплоенергетики (далі — Програма НВДЕ). Цей документ був підготовлений у відповідності до Указу Президента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення України енергоносіями та їх раціонального використання в Україні" та схвалений постановою Кабінету Міністрів №1505 від 31

12. 1997. У Програмі зазначено, що її реалізація до 2010 року забезпечить близько 10% від загального споживання паливно-енергетичних ресурсів в країні за рахунок НВДЕ. Програму заплановано виконувати у три етапи з 1998 по 2010 рік. На другому етапі (2001–2005 рр. ) передбачено організацію виробництва обладнання для використання НВДЕ та його впровадження в регіонах України. БМ і горючі гази, які можна з неї отримати, розглянуті в розділі "Нетрадиційне паливо". Тут же розглянуто й можливості отримання паливного етанолу із БМ і біодизельного пального. Останніми роками в Україні розроблено і прийнято кілька прогресивних законів, що стосуються розвитку у сфері використання альтернативних джерел енергії (АДЕ) і когенерації. У 2000 році був прийнятий закон "Про альтернативні види рідкого та газового палива" (№1391-XIV від 14. 01. 2000), розроблений Державним комітетом України з енергозбереження з метою створення законодавчих основ розвитку альтернативної енергетики у світлі завдань Програми НВДЕ. Закон визначив основні принципи державної політики у сфері альтернативних видів палива, зокрема "сприяння розробці та раціональному використанню нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини для виробництва (видобутку) альтернативних видів палива з метою економії паливно-енергетичних ресурсів і зменшення залежності України від їх імпорту". Відповідно до закону, певну підтримку можуть одержати проекти використання біо- і генераторного газу, а також рідкого пального з біомаси. Однак конкретні фінансові механізми для цього не розглянуто, лише зазначено,

1 2 3 4

Похожие работы