Биологическая этика

Біологічна етика

Безпрецедентна актуалізація проблем, які нині об'єднуються терміном «біологічна етика», є своєрідним індикатором корінного перелому в історії людства. Така актуалізація, крім усього іншого, приводить до того, що цей термін стає модним і, отже, потребує постійної семантичної корекції, а сама біоетика — уточнення меж і можливостей своєї компетенції.

Реалії сучасності зумовили органічне поєднання таких принципово різних феноменів, як біологія і етика. Природничі науки від самого початку свого існування орієнтувались на об'єктивізм як ідеал науковості, на вивчення об'єктивної реальності «такою, яка вона є», безвідносно до емоцій, сподівань та гуманітарно-моральних уподобань людини. В результаті виник, як зазначав Джон Дьюї, серйозний конфлікт між натуралізмом і гуманізмом, «глибокий і нездоланний розрив між природним предметом науки і поза- (якщо не над-) природним предметом моралі» [1]. Наука, яка обмежується емпіричною реальністю і спирається на спостереження та експеримент, не повинна ігнорувати те, що перебуває за межами компетенції її засобів дослідження.

Свого часу піфагорієць Філолай тлумачив гармонію як поєднання непоєднуваного. Одним з найактуальніших завдань сьогодення є гармонізація проблем, які виникають на перетині принципово різних за природою і призначенням біологічної науки та етики.

Специфіка етики в тому, що вона, на відміну від біології, не є точною наукою або набором аксіом, рекомендованих правил на всі випадки життя. Вона є утворенням значно складнішим. Ще у своїх витоках («Нікомахова етика» Арістотеля) етика тлумачилась як одна з найважливіших проблем життєдіяльності людини, як засіб духовної гігієни її буття. Ще раніше Демокріт трактував прекрасне, справедливе й доброчесне як те, що природне, корисне для життя. Загалом призначення етики полягає навіть не в тому, щоб аргументувати перевагу добра над злом, а в тому, щоб допомогти людині адекватно зрозуміти наявну життєву ситуацію і віднайти шлях до досягнення добра. Мораль витлумачувалася як єдино можливий спосіб буття людини, реалізації людської сутності. Сам термін etos склався як визначення сфери побутування людини взагалі. В основу всіх моральнісних конструкцій покладено відчуття співпричетності до буття інших людей, а пізніше — й до буття природи

Разом з тим явища моралі виділити в чистому вигляді неможливо. Вони органічно інкорпоруються і «розчиняються» в усіх фрагментах людського буття. Етичні категорії «добро» і «зло», «справедливість» і «несправедливість», «гідність» і «совість» нині є необхідними для осмислення процесів наукового, економічного, політичного та побутового характеру. Зокрема, набуває нової актуальності міркування І. Канта про чисту совість як винахід диявола.

Серцевиною етичної свідомості є моральний вибір і відповідальність за нього. Моральний вибір — це не одноразовий акт, а перманентний процес. Звідси постійний пошук, сумніви, корекції, вічна боротьба із собою й вічне собою невдоволення. «Ситуація морального вибору» є надзвичайно складною і відповідальною. Людина не завжди вільна у своєму моральному виборі. Моральний обов'язок іноді диктує необхідність повстати проти власної думки. А погодження з громадською думкою може набути рис конформізму і навіть аморальності. Сьогодні ми є свідками поширення моралізаторської демагогії. Блез Паскаль свого часу зазначав, що людство поділяється на дві категорії: грішники, які вважають себе праведниками, і праведники, які вважають себе грішниками. Чим розвинутіша моральність, тим критичніше людина ставиться до себе. Той, хто міг би

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10

Похожие работы