Биологические факторы гоминизации

  різко ускладнюється структура і збільшується різноманітність синапсів тощо.

Внаслідок таких перебудов ГМ набагато збільшилася ступінь резервування, що необхідна для формування гнучкої поведінки. А саме, постійно діючими у людини  є лише кілька десятих відсотка нейронів кори ГМ, а у людиноподібних мавп приблизно 14 – 20%, тобто у людини ступінь резервування сягає декількох сотень разів, а у мавп лише 5 – 7 разів. Це дуже важливий аспект еволюційних перетворень ГМ, так як він характеризує надійність і потенційні можливості будь-яких керуючих складних систем. Чим більший резерв має така система, тим ефективніше вона функціонує, особливо в умовах випадкових зовнішніх впливів.

Подібні зміни сталися досить пізно з еволюційної точки зору, про що свідчать хоча б той факт, що у приматів ГМ до моменту народження вже в основному закінчує своє формування, а у людини функціональна система мозку у значній мірі розвивається після народження і до дорослого стану збільшується у 5 – 6 разів, лобові частки – в 3 рази, нижньотім'яна частка – на 80% тощо.

Формування центрів вищих психічних функцій людини, пов'язане із здатністю до швидких перебудов і рухомістю нервових процесів, спричинило поширення винахідницько-продуктивні типи діяльності. Здійснювався поступовий перехід від переважно інстинктивної поведінки, що базується на першій сигнальній системі, до поведінки, заснованої на знаково-символічних структурах, яка типова для другої сигнальної системи.

Гнучкі типи НС, які починали переважати в первісних угрупуваннях людей, мають своїм наслідком високу вірогідність розвитку неврозів та істерії, схильність до психічних реакцій з елементами страху, підвищену чутливість до навіювання. Як засіб психічної стабілізації виникла магія. При виконанні ритуалів люди спільно настроювалися на оптимальне виконання якоїсь діяльності, позбавлялися від страху та невпевненості. Віра в себе відігравала величезну роль у БЗІ.

Біологічною основою магії в першому наближенні можна вважати рептильний комплекс, а пізніше сформована лімбічна система у значній мірі керує емоційним та релігійним аспектами нашого життя

Таким чином, протягом біологічної еволюції сформувалася ціла череда структур ГМ, котрі в комплексі із соціальними факторами і призвели до появи свідомості. Свідомість є результат взаємодії інтелекту і чуттєвого сприйняття дійсності. Це шлях від жорстко запрограмованої поведінки до гнучких програм дій.

Проблема грані між людиною і твариною

Гострі суперечки вчених довкола місця Homo habilis в еволюційній історії людства спричинили й дискусію стосовно морфологічної грані між людиною та твариною, під час якої були висловлені такі погляди:

морфологічної грані між найрозвинутішими людиноподібними мавпами і першолюдьми не існує; лише знахідки штучно виготовлених знарядь праці вказують на те, що викопні кісткові рештки належать людині (французький нейрофізіолог Ж. Антоні, російський антрополог М. Урісон та ін. );

між людиною та твариною можна провести так званий ''мозковий рубікон", який становить 700— 800 см3 (В. Якимов, В. Кочеткова).

Сучасні антропологи відмовилися від спрощених підходів до цієї проблеми. Вони наголошують, що при визначенні місця викопних гомінідів в еволюції вирішальну роль мають відігравати ті морфологічні особливості, які є наслідком культурної адаптації до умов зовнішнього середовища і, зокрема, наслідком трудової діяльності, виготовлення знарядь праці. Серед них: ознаки, пов'язані з прямогодінням; розвиток кисті; розміри і структура мозку, а також дентиція (будова зубної системи). Жодній із них не слід надавати переваги, оскільки гомінізація,

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Похожие работы