Биологические факторы гоминизации

йшов по законах біологічної еволюції, то розвиток власне людської психіки, людської свідомості підкоряється законам суспільно-історичного розвитку. Без засвоєння досвіду людства, без спілкування з собі подібними не буде розвинених, власне людських відчуттів, не розвинеться здібність до довільної уваги і пам'яті, здібність до абстрактного мислення, не сформується людська особа. Про це свідчать випадки виховання людський дітей серед тварин.

Так, всі діти-мауглі проявляли примітивні тварини реакції, і у них не можна було виявити ті особливості, які відрізняють людину від тварини. Тоді як маленька мавпочка, що волею випадку залишилася одна, без стада, все одно буде проявляти себе як мавпочка, людина тільки тоді стане людиною, якщо його розвиток проходить серед людей.

Людська психіка готувалася всім ходом еволюції матерії. Аналіз розвитку психіки дозволяє нам говорити про біологічні передумови виникнення свідомості. Безумовно, предок людини володів здібністю до наочно-дієвого мислення, міг утворювати безліч асоціацій. Передлюдина, володіючи кінцівкою типу руки, могла створювати елементарні знаряддя і використовувати їх в конкретній ситуації. Все це ми знаходимо і у сучасних людиноподібних мавп.

Проте не можна вивести свідомість безпосередньо з еволюції тварин: людина - продукт суспільних відносин. Біологічною передумовою суспільних відносин було стадо

Предки людини жили стадами, що дозволяло всім особинам найкращим чином захищатися від ворогів, надавати взаємодопомогу один одному.

Біологічні відмінності людини від тварин:

а) Обумовлені прямоходженням: - S - образний хребет; - широкий таз і грудна клітка; - склепінчаста стопа; - могутні кістки нижніх кінцівок;

б) Обумовлені трудовою діяльністю: - зіставлення більшого пальця на руці іншим;

в) Обумовлені розвиненим мисленням: - переважання мозкової частини черепа над лицьовою; - розвинений головний мозок.

Подібність, схожість людини і тварини визначається, по-перше, складом речовини, будовою та поведінкою організмів; по-друге, у людини є рудиментарні органи, які виконували важливі функції у тварин і збереглись у людини, хоча і не потрібні їй.

Але людина — вища сходинка розвитку живої природи на нашій планеті. Це поняття вказує на якісну відмінність людей від тварин і характеризує загальні, притаманні всім людям якості й особливості, що знаходять свій вияв у терміні «Homo sapiens» — «людина розумна». Людина як біологічний вид має:

• характерні тілесні ознаки (прямоходіння, руки пристосовані до праці тощо);

• високорозвинений мозок, здатний відобразити світ у поняттях і перетворювати його відповідно до своїх потреб, інтересів, ідеалів;

• свідомість як здатність до пізнання сутності як зовнішнього світу, так і своєї особистої природи;

• мислення та мову, які з'явились в результаті трудової суспільної діяльності.

Найхарактернішою ознакою людини є свідомість. Свідомість не тільки в плані осмислення життєвої ситуації й пізнання навколишньої дійсності — такий рівень свідомості властивий навіть тваринному світу, — а з погляду здатності розмірковувати над зовнішніми обставинами, над своїми зв'язками з ними й з іншими людьми, заглиблюватись в себе, щоб досягти злагоди з собою, з метою усвідомлення сенсу власного буття у світі.

Людська здатність самозаглиблення має діяльний суспільний характер. Про людський характер життєдіяльності можна говорити з того моменту, коли людиноподібна істота виготовила перше знаряддя праці. Саме з цього почалася розбудова людиною власного світу — соціального.

Зміст і характер людського життя визначається способом людської діяльності, головними

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Похожие работы