Богдан-Игорь Антоныч

Зміст

1. Біографія

2. Привітання життя

3. Велика гармонія

4. Три перстені

5. Книга лева та Зелена євангелія

6. Ротації

7. Висновки

8. Список використаної літератури

9. Додаток

 

Навчіть мене, рослини, зросту,

буяння, і кипіння, й хмелю.

Прасловом, наче зерном простим,

Хай вцілю в суть, мов птаха трелем.

 

Навчіть мене, рослини, тиші,

Щоб став сильний, мов дужі ріки,

Коли до сну їх приколише

Луна неземної музики.

 

Навчіть мене, рослини, щастя,

навчіть без скарги умирати!

Сприймаю сонце, мов причастя,

Хмільним молінням і стрілчатим.

 

Хай сонце – прабог всіх релігій –

Золопере й життєсійне,

Благословіть мій дім крилатий.

 

Накреслю взір його неземний,

Святий, арійський знак таємний,

Накреслю я його на хаті

І буду спати вже спокійний.

 

 

Богдан-Ігор Антонич народився 05. 10. 1909 року у селі Новиця Горлицького повіту на Лемківщині, що входила у той час до складу Польщі. Незадовго до народження єдиного сина батько майбутнього поета, священик Василь Кіт, змінив своє прізвище на Антонич.

Початкову освіту Б. -І. Антонич здобув удома, з допомогою приватної вчительки, потім, упродовж 1920-1928 років, навчався в Сяноцькій гімназії ім. королеви Софії, де здобув ґрунтовну освіту та відвідував український гурток під орудою професора Володимира Чайковського, пізніше – Лева Геца.

Восени 1928 року Антонич вступив на гуманітарний факультет Львівського університету Яна Казимира, обрав спеціальність «польська філологія».

Навчаючись в університеті, намагався відстоювати національну та людську гідність у майже сполонізованому навчальному закладі. Свої українські поезії читав у колі студентів-українців. Активно долучився до громадського життя Львова.

Уперше опублікував власний вірш 1931 р

в журналі «Вогні». Після закінчення університету у 1933 році став вільним літератором, цікавився малярством і музикою. Б. -І. Антонович був нагороджений літературною премією Львівського товариства письменників та журналістів 31 січня 1934 року за свою збірку «Три перстені». Автор шести поетичних книжок: «Привітання життя» (1931), «Велика Гармонія» (написана на початку 1930 рр. , опублікована 1967 р. ), «Три перстені» (1934 р. ), «Книга Лева» (1936 р. ), «Зелена Євангелія» та «Ротації» (обидві 1938 р. ), – по заслузі має титул «письменник все європейського масштабу», знавця декількох мов, філолога, есеїста, перекладача. Остання зажиттєва книжка Антоновича – «Книга Лева» (1936).

За спогадами нареченої поета Ольги Олійник, за цю збірку автор отримав премію Українського католицького союзу. 1936 р. поет на замовлення композитора Антона Рудницького створив лібрето до опери «Довбуш», яке було самостійним, повновартісним драматичним твором, однак не відповідало оперним вимогам. Антонич почав працювати над другою редакцією «Довбуша», але не встиг її завершити. Захворівши на апендицит, письменник потрапив до лікарні. Хоч операція пройшла успішно, у лікарні Антонич захворів на запалення легенів. Цього не витримало ослаблене серце хворобливого з дитинства Богдана-Ігоря. Письменник помер у неповних 28 літ, 6 липня 1937 р. Похований на Яновському цвинтарі у Львові.

На жаль, переконання Б. І. Антонича не могло знайти сподіваної підтримки у громадськості, сформованої переважно на народницьких уявленнях: мовляв, письменник мусить безвідмовно служити суспільству. Тому виникло дещо викривлене сприйняття Б. -І. Антонича як дивака, як людини «апатріотичної» нездатної збагнути соціальної дійсності, перейнятої прагненням «відокремитись» од неї. Майже ніхто не намагався збагнути позицію

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Похожие работы