Богдан Лепкий как писатель, литературный критик и историк литературы
Безперечно, Б. Лепкий як прозаїк у творах на історичні теми дотримувався наукових трактувань історичної епохи, часу, тла Але навіть у такому широкому художньому полотні, як роман «Мазепа», автор достатньо використовує не і тільки раціональну, а й емоціонально-почуттєву сферу, іншими словами, — душу. І як справедливо підмітив Микола Ільницький, «Мазепа» Лепкого не та демонічна постать, якою він постає у творах класиків західноєвропейської літератури. . . ». Більше того, він нерідко проступає до читача з, внутрішнім плачем, бо обсіли його голову чорні птахи безвиході.
Коли ж, скажімо, у невеликій історичній повісті «Вадим» (1903) автор надто (лаконічний, скупуватий на художні засоби, хоча і маємо зворушливі замальовки природи, документалізовану трансплантацію народних звичаїв, то в нарисистиці — аж до разючості образна гама утверджує зміст «Далеко від зелених степів, серед білих ледів замучила його злочинна царська рука І навіть чайка не принесла нам від нього передсмертної вісти. В обіймах чорної тьми і білої стужі скостенів останній представник независимої України.
На відміну від Г. Хоткевича Б. Лепкий (1872-194J) був причетний до утворення української «Молодої Музи», теоретично приймаючи естетичну програму «Молодої Польщі», яку очолювали С
Кракові Б. Лепкий став професором Ягеллонського університету. Його тривала педагогічна робота втілилася в «Нарисах історії української літератури» (1909), що мала кілька перевидань. Як зізнавався сам автор, йому найбільше імпонувало «розслідити», як «естетичне об'являлося у нас у творах словесних», а у своїх «Нарисах. . . » постулатом літератури він хотів покласти Красу, але, щоб підручниковим виданням охопити якомога більше явиш, змушений був писати його з погляду історичного. Така приблизно ситуація для Б. Лепкого склалася і в художній творчості, зокрема у прозі.
Як і В. Стефаник, письменник мав і свої особливості в переборюванні класичної оповідної традиції: впливовість конкретного художнього епізоду. Локалізація і повторюваність ситуацій (про що постійно дається авторська вказівка в тексті, — «Матвій прийшов на своє місце», «цього року було як торік», «стара біда», «минув рік, чи два, чи більше, не знаю» та ін. ) при лаконічності викладу дають читачеві сталу модель поведінки людини за немовби законсервованих умов існування. Здатність «бачити» типове посилюється споминами, широко введеними Б. Лепким до підоснов свого творчого методу. Правда, з наративними елементами в прозі письменника М. Євшан пов'язував і художні втрати.
За три роки до імперіалістичої