Божественная комедия. Данте

з цим порушує питання глибокого філософського змісту: проблеми будови всесвіту, людського буття, моралі й вищої справедливості, суспільні питання сучасної Данте Італії.

 Тема мандрівки людини у потойбічний світ – одна з найдавніших у світовій літературі. В її розробці Данте мав багато попередників, але мета такої подорожі була іншою. В «Одіссеї» Гомера подорож до Аїду здійснює Одіссей, щоб довідатися про власну долю. В «Енеїді» з тією ж метою Еней зустрічається з тінню померлого батька. У героїв античності мандрівка до Аїду була частиною їх пригод і вчинків і мала практичну мету – вирішення земних справ. Інакше трактується тема відвідин героєм потойбічного світу у середньовічних видіннях. У таких творах дія відбувається не з волі героя. Роль персонажа, який бачить видіння, частіше обмежується роллю спостерігача. Християнські автори опікувалися не земними практичними справами, а ідеєю спасіння людських душ, намагалися переконати у необхідності дотримуватися християнських норм поведінки і у невідворотності покарання за гріхи, утримати від хибних дій, попередити.

 Сюжетну основу Божественної комедії становить розповідь про мандри у супроводі Вергілія у потойбічний світ – Пекло, Чистилище, Рай. Пекло символізує загибель душі, Чистилище – переродження, Рай – відродження душі. За переконанням автора, щоб зрозуміти сенс буття, необхідно пройти через страждання, покуту до пізнання вищої істини. Цим пояснюється творчий задум «Божественної комедії» і особливості її будови. Данте поділяв поширене у середні віки переконання, що алегоричність, символічність образів є неодмінною особливістю поетичної оповіді

Така стильова риса відповідала містичному характеру висловлених думок і зображених картин.

 Химерний світ багатозначних образів, картин і ситуацій відкривається уже в першому епізоді. У Пролозі поеми автор змальовує себе серед темного лісу, що символізує життя людини. Символічно і те, що він блукає у лісовій хащі, у пошуках певної дороги, тобто прагне пізнати життя, щоб виробити правильну позицію у ньому:

На півшляху свого земного світу

 Я трапив у похмурий ліс густий

 Бо стежку втратив, млою оповиту

 …………………………………….

 Недобре тямлю, як постав цей схов,

 Бо сонність так оволоділа мною,

 Що з певної дороги я зійшов.

(Пекло. Пісня 1. 1-3, 10-12)

 Суть ситуації й образу – символічне зображення пошуків душею істини. Шлях до неї поетові перепиняють страшні звірі – леопард, лев, вовчиця, які уособлюють сили зла, людські пороки й пристрасті – підступність, зрадливість, егоїзм, пиху, користолюбство, жадобу влади. Природа алегорії така, що її трактують по-різному. У коментарях до поеми наводиться і таке тлумачення: «Автор розгубився серед партійних чвар у Флоренції, які винесли його на верх політичного життя, а незабаром примусять тікати з рідного міста. Шлях йому перепиняють лютий і підлий, хоч дрібний, леопард – політичні супротивники: жорстокий лев – король Франції, і, нарешті, зажерлива худа вовчиця – римське папство. На порятунок приходить оспівувач влади Римської імперії, проголошував єдиної всесвітньої держави».

 З’явившись у критичну мить, Вергілій – алегоричне уособлення людського розуму – вивів Данте з лісу блукань і сумнівів, щоб провести його по колах Пекла і по Чистилищу. В останніх колах Чистилища Вергілій

1 2 3 4 5 6 7 8 9