Божественная комедия. Данте

 (Рай. Пісня ХІ, 1-12)

 Проходячи Раєм спочатку з Беатріче, а потім із філософом-містиком Бернардом Клервоським, поет обговорює питання про земне тяжіння, про природу світла й місце людини у Всесвіті. Намагаючись збагнути незбагненне, він приходить до висновку, що не все дано зрозуміти людині. Далекий від буденного життя поет і в цій частині обмірковує проблеми політичного становища в країні, згадує відомих діячів культури середньовічних і античних часів, висловлює свою думки про них, звинувачує служителів церкви, що забули про благочестя, продають посади, розпалюють ворожнечу між гвельфами і гібелінами.

 Як і в античних творах, Данте у потойбічному світі почув від свого пращура пророцтво про майбутні його страждання і про те, що його щире слово буде корисне людям і шановане ними:

 Твій буде крик, як вітер, найсильніше

 Верхи вдаряти, щоб між них гуло,

 І це тобі ще вищу шану впише.

(Рай. Пісня XVII, 133-135)

 Наприкінці поеми поступово з’ясовується, що все зображене – видіння. «Але збігають сну того хвилини»,-- нагадує йому богослов Бернар, що супроводжує його. Поет відчуває зміни, які сталися з ним, «Я, до кінця усіх своїх бажань, / Усю дорогу ревно проходивши, /Покінчив у собі з вогнем жадань»,-- говорить він. Данте відчуває себе оновленим, сповненим творчого натхнення:

 Суть, випадковість, суміш зла й добра

 Роїлись на межі мого вмлівання…

 І мову ніби сутінок стира.  

 Я, мабуть, вузол бачив їх зливання,

 Бо не скінчивши слова ще свого,

 Відчув я величезне раювання.

(Рай

Пісня ХХХІІІ, 88-93)

 Очищений, оновлений, він сподобився бачити істину – промінь, «який у правді свій початок мав». Завершуються відвідини Раю видінням Бога:

 І несказанно зір в мені зміцнявсь,

 І мерхнув образ зовнішній ясною

 Глибінню, бо я сам в собі мінявсь.  

 В глибокій ясноті переді мною

 Явилися із світла троє кіл

 Трьох кольорів з об’ємністю одною.  

 Одне – відбиток другого всіх сил,

 Немов Іріда близ Іріди стала,

 А третє йде вогнем з обох світил.

 (Рай. Пісня ХХХІІІ, 112-120)

 Містичність теми уривка позначилась і на ускладненості, символічності образів і стилю в цілому. В описі видіння Бога найбільш переконливо ілюструється визнання поета: «Смисл поеми багатозначний, моральний, анагогічний, тобто над смисловий, такий, що вищий смислу». Зміст його коментується так: «Я побачив таємницю триєдиного Бога у вигляді трьох рівновеликих кіл різного кольору. Одне (Син-Бог) здавалося відбитком другого (Бога-Отця), ніби веселка (Іріда), народжена веселкою, а третє (Бог-Дух) здавалося вогнем, породженим обома цими колами (за католицькою догмою, Святий Дух виходить від Отця і Сина). »

 На особливостях побудови твору і віршування позначилася поширена у середні віки віру у магічну силу чисел 3 і 9. Число 3, що символізує Трійцю, багато чого визначає у будові твору. Поема складається із 3

1 2 3 4 5 6 7 8 9