Божественная комедия. Данте
Проходячи Раєм спочатку з Беатріче, а потім із філософом-містиком Бернардом Клервоським, поет обговорює питання про земне тяжіння, про природу світла й місце людини у Всесвіті. Намагаючись збагнути незбагненне, він приходить до висновку, що не все дано зрозуміти людині. Далекий від буденного життя поет і в цій частині обмірковує проблеми політичного становища в країні, згадує відомих діячів культури середньовічних і античних часів, висловлює свою думки про них, звинувачує служителів церкви, що забули про благочестя, продають посади, розпалюють ворожнечу між гвельфами і гібелінами.
Як і в античних творах, Данте у потойбічному світі почув від свого пращура пророцтво про майбутні його страждання і про те, що його щире слово буде корисне людям і шановане ними:
Твій буде крик, як вітер, найсильніше
Верхи вдаряти, щоб між них гуло,
І це тобі ще вищу шану впише.
(Рай. Пісня XVII, 133-135)
Наприкінці поеми поступово з’ясовується, що все зображене – видіння. «Але збігають сну того хвилини»,-- нагадує йому богослов Бернар, що супроводжує його. Поет відчуває зміни, які сталися з ним, «Я, до кінця усіх своїх бажань, / Усю дорогу ревно проходивши, /Покінчив у собі з вогнем жадань»,-- говорить він. Данте відчуває себе оновленим, сповненим творчого натхнення:
Суть, випадковість, суміш зла й добра
Роїлись на межі мого вмлівання…
І мову ніби сутінок стира.
Я, мабуть, вузол бачив їх зливання,
Бо не скінчивши слова ще свого,
Відчув я величезне раювання.
(Рай
Очищений, оновлений, він сподобився бачити істину – промінь, «який у правді свій початок мав». Завершуються відвідини Раю видінням Бога:
І несказанно зір в мені зміцнявсь,
І мерхнув образ зовнішній ясною
Глибінню, бо я сам в собі мінявсь.
В глибокій ясноті переді мною
Явилися із світла троє кіл
Трьох кольорів з об’ємністю одною.
Одне – відбиток другого всіх сил,
Немов Іріда близ Іріди стала,
А третє йде вогнем з обох світил.
(Рай. Пісня ХХХІІІ, 112-120)
Містичність теми уривка позначилась і на ускладненості, символічності образів і стилю в цілому. В описі видіння Бога найбільш переконливо ілюструється визнання поета: «Смисл поеми багатозначний, моральний, анагогічний, тобто над смисловий, такий, що вищий смислу». Зміст його коментується так: «Я побачив таємницю триєдиного Бога у вигляді трьох рівновеликих кіл різного кольору. Одне (Син-Бог) здавалося відбитком другого (Бога-Отця), ніби веселка (Іріда), народжена веселкою, а третє (Бог-Дух) здавалося вогнем, породженим обома цими колами (за католицькою догмою, Святий Дух виходить від Отця і Сина). »
На особливостях побудови твору і віршування позначилася поширена у середні віки віру у магічну силу чисел 3 і 9. Число 3, що символізує Трійцю, багато чого визначає у будові твору. Поема складається із 3