Божественная комедия. Данте

частин, у кожній із них 33 пісні. Число 3 визначає і строфічну форму вірша. Рима першого і третього вірша кожної наступної терцини повторює риму другого рядка попередньої терцини.

 В одній з молитв Данте, звертаючи до Бога, просив:

 О вишнє світло, що у вись звелося

 Над смертну думку, розумові кинь

 Моєму трохи з баченого досі 

 І дай моїм словам таку глибінь,

 Щоб слави присок, ледве нині видний,

 Знесла аж до найдальших поколінь!

(Рай. Пісня ХХХІІІ, 67-72)

 Слова «Божественної комедії» поета не тільки дійшли до «найдальших поколінь», твір Данте відіграв визначну роль у розвитку світової літератури й збагатив скарбницю світових шедеврів людства. Високу оцінку творчості Данте дав І. Франко в роботі «Данте Аліг’єрі». Український митець відзначив головне, що характеризує і творчу індивідуальність письменника, і його роль у розвитку світової літератури: «Данте являється найвищим виразом, поетичним вінцем та увінченням того, що називаємо середніми віками, -- писав він. – Уся культура, всі вірування, всі муки та надії тих часів знайшли вираз у його поемі. Та рівночасно як людина геніальна він усім своїм єством належить до нових часів, хоча думками й поглядами коріниться в минувшні».

Висновки

 «Божественну комедію» визнано вершиною творчості найвидатнішого італійського поета, основоположника італійської літератури Данте Аліг’єрі. Сучасники поета з простих людей вірили навіть, що він склав справжній путівник потойбічним світом, але насправді зміст поеми не обмежується лише художнім втіленням містичних уявлень про життя після смерті

Тлумачити зміст цього твору можна з різних поглядів: як буквально, так і алегорично, а також морально-етично. Тобто кожна дія з одного боку описується, як така, але несе у собі додаткове навантаження.

 В «Божественній комедії» Данте йдеться здебільшого не про конкретних осіб, виведені в поемі образи водночас символізують певні принципи або явища. Образ Вергілія, що супроводжує ліричного героя у Пеклі, не лише є образом конкретної особистості, а втіленням принципів пізнання світу, позбавленому віри. Данте визнає його своїм вчителем, але Вергілій має лишатися в Пеклі. Невипадково як порятунок для нього пропонується чекати приходу Беатріче – не просто жінки, а алегорії кохання, любові до людей, а за деякими тлумаченнями – віри, чи навіть теософії.

 Алегорії в творі теж неоднозначні, наприклад, звірі, що заступають поетові шлях у темному лісі представленні за традиційним тлумаченням символів: леопард – коварство, лев – жорстокість, вовчиця – ненажерливість, хтивість, але існує й інше тлумачення: леопард – політичні супротивники Данте, лев – король Франції, вовчиця – римське папство. Значення алегорії нашаровуються одне на одне, надаючи змісту ніби додатковий вимір.

 Розгорнутою алегорією є й сама подорож – це пошук правильного шляху для людської душі, оточеної гріхами, спокусами та пристрастями. Пошук сенсу буття. Головна дія взагалі відбувається саме в душі ліричного героя. Пізнавши те, що є злом, пройшовши колами Пекла, він змінюється, підноситься до розуміння найважливіших істин про світ й про себе:

 Були ж у мене крила надто кволі;

 Але яскравість

1 2 3 4 5 6 7 8 9