Борис Никитович Маньковский - выдающийся украинский невролог, педагог и общественный деятель

Борис Микитович Маньківський — видатний український невролог, педагог та громадський діяч

Штрихи до портрету Б. М. Маньківського. Він був обдарований великим талантом і досконалим розумом, надзвичайно добрим серцем і дивовижно хорошим характером, при цьому з привабливою зовнішністю. Був високий на зріст, завжди підтягнутий, стрункий, елегантно і просто одягнений, у білосніжній сорочці з гармонійно підібраною краваткою. Усе це доповнювалося величаво-спокійною манерою поведінки: ходою, завжди неспішною, спокійним обличчям, по-чоловічому привабливою усмішкою. Завжди коректний, ввічливий, люб’язний.

Усі, хто його оточував, — співробітники, студенти, пацієнти — завжди відчували його притягальну силу, енергію. Це лише короткі штрихи до портрету вченого.

Штрихи до науково-педагогічної діяльності Б. М. Маньківського. Плідне завідування впродовж майже 40 років кафедрою нервових хвороб Київського медінституту (1922–1962). Одночасна 20-річна робота на чолі аналогічної кафедри в Інституті вдосконалення лікарів (1922–1941). Наукове патронування Психоневрологічного інституту (1927–1948), на базі якого був створений Інститут нейрохірургії.

Вагомий внесок майже в усі розділи вітчизняної неврології. Створення наукової школи учнів і послідовників. Видання монографій, на той період світового значення: «Множинний дисемінований склероз» (1941), «Про нервову патологію при гіпертонічній хворобі» (1960). Тож мова йтиметься про славетну сторінку історії Національного медичного університету.

Народився Борис Микитович Маньківський 11 березня 1883 року в старовинному місті Козельці Чернігівської губернії в родині військового лікаря Микити Івановича Маньківського. Його батьки, всебічно освічені, прогресивно налаштовані люди, з раннього дитинства прищеплювали синові любов до природи, знань, інтерес до природничих наук, літератури, мистецтва. Перебуваючи в атмосфері гуманного ставлення до людей, Б. М. Маньківський ще з дитинства обрав для себе професію. Тому після закінчення Першої Київської гімназії із золотою медаллю він без вагань обрав своєю професією, як і його батько, медицину, вступив на медичний факультет Київського університету святого Володимира.

Київський університет святого Володимира був вищим загальноосвітнім навчальним закладом, культурним центром не тільки в Україні, а й в усій Європі. Ті роки передували революції 1905 р. і були буремними роками: зубожіння й розруха, зумовлені російсько-японською війною, переслідування всього революційного, людські жертви, безумовно, не могли не викликати обурення передових людей суспільства. Вчені університету, лікарі, вчителі, письменники й студенти назавжди зв’язували своє життя з революційним рухом.

У той період в університеті створювалися школи таких видатних учених-медиків: патолога В. В. Підвисоцького, хірурга В. А. Караваєва, терапевтів В. П

Образцова, Ф. Г. Яновського, невролога М. М. Лапінського. В атмосферу прогресивних ідей попадає в студентські роки Б. М. Маньківський і з перших курсів захоплюється неврологією.

Неврологічна школа Росії, а також України як складової Російської імперії формувалася як самостійний медичний напрямок у другій половині ХІХ століття на грунті блискучих наукових праць терапевтів М. Я. Мудрова, Г. А. Захар’їна, С. П. Боткіна, В. П. Образцова, анатома В. О. Беца, фізіологів І. М. Сєчєнова, І. П. Павлова, Н. Є. Ввєдєнського, які посідали провідне місце в світовій науці.

Звичайно, неврологія як наука формувалася також під впливом філософії відомих революціонерів-демократів Герцена і Добролюбова, Бєлінського і Чернишевського.

Становлення Б. М. Маньківського як особистості відбувалось на тлі політичних подій ХХ століття. Учені-неврологи університету брали активну участь у громадській діяльності, революційному русі. Студент Б. М. Маньківський також активно включився в боротьбу революційно налаштованого студентства. Це й призвело до того, що в 1904 р. його виключили з університету без права поновлення і він

1 2 3 4 5

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные