Строение, химический состав и жизненные функции клетки

План

1. Будова і життєві функції клітини.

2. Хімічний склад клітини.

3. Будова і функції тканин.

4. Орган, система органів, організм.


Основні поняття:
клітина, поверхневий апарат, цитоплазма, ядро, хромосоми, хроматин, каріотип, орган ели: ендоплазматична сітка, або ретикулум, рибосоми, мітохондрії, пластинчастий комплекс Гольджі, центросоми (клітинний центр), лізосоми; хімічний склад клітини, мітоз, мейоз, тканини (епітеліальна, сполучна, м'язова, нервова), органи, системи органів.

1. Будова і життєві функції клітини

Клітина — елементарна генетична і структурно-функціональна одиниця всіх живих організмів, яка здатна до самооновлення, самовідтворення, самореалізації і розвитку.

Клітину відкрив у 1665 році англійський фізик Роберт Гук (1635-1703 рр. ), розглядаючи під мікроскопом зріз корка. Пізніше італієць М. Мальпігі (1622-1694 pp. ), англієць Н. Трю (1641-1712 pp. ) також виявили комірчасту будову багатьох рослинних організмів.

Основи клітинної теорії були сформульовані П. Ф. Горяніновим (1834),  М. Шлейденом і Т. Шванном у 1838-1839 pp.

Велике значення мала клітинна теорія для розвитку медицини. Велику роль у розвитку вчення про клітину відіграли методи вивчення хромосом і хроматину, дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), рибонуклеїнової кислоти (РНК), основних (лужних) і кислих білків, застосування електронного мікроскопіювання, авторадіографії, цитоспектроф-лурометрії, генної інженерії.

Форма і розміри клітини визначаються їхніми функціями. У живій клітині розрізняють поверхневий апарат (або цитолему), плазмолему, цитоплазму (тіло клітини) і ядро

Цитоплазма (від грец. — клітина, plasma — оформлене) становить основну масу клітини, і головна її частина називається цитоплазматичним матриксом, або гіалоплазмою. З ним пов'язані колоїдні властивості цитоплазми, її в'язкість, еластичність, скоротливість, внутрішній рух. До складу гіалоплазми входять органели загального і спеціального призначення.

До органел загального призначення належать: ендоплазматична сітка, або ретикулум, рибосоми, мітохондрії, пластинчастий комплекс Гольджі, центросоми (клітинний центр), лізосоми (рис. 1).

У клітинах розрізняють два типи ендоплазматичної сітки (ЕПС), або ретикулуму: шорсткий (гранулярний) — мембрани його містять багато ферментів, які беруть участь у синтезі речовин білкової природи, і гладенький — функція якого пов'язана з вуглеводним і жировим обміном. Таким чином, ендоплазматичний ретикулум бере участь у метаболізмі речовин, виконуючи роль внутрішньоклітинної, регуляторної і транспортної системи.

Рибосоми (від рибоза і грец. soma – тіло) — невеликі сферичні тільця, які лежать вільно або на мембранах ендоплазматичного ретикулума. До складу рибосом входить білок і рибосомальна РНК, магній. Ці органели клітини здійснюють біосинтез білків, властивих певному організмові (рис. 2).

Рис. 2. Рибосоми на ЕПС

Лізосоми (від грец. lysis — розчинення, soma — тіло) — органели, які містять 40 гідролітичних ферментів — гідролаз, які руйнують великі молекули складних сполук (білків, нуклеїнових кислот, полісахаридів), що надходять у клітину. У лізосомах перетравлюються мікроорганізми і віруси. Вони звільняють клітину від продуктів руйнування (рис. 3).

Рис. 3. Схема лізосоми

Рис. 4. Схема будови мітохондрії:

1 - зовнішня мембрана; 2 внутрішня мембрана; 3 - кристи.

Мітохондрії (від грец. mitosнитка, chondrion

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы