Строение зародыша однодольных и двудольных растений

План

  1. Будова зародка однодольних та дводольних рослин
  2. Визначення, формування і будова насінини дводольних і однодольних рослин
  3. Морфологічні типи насіння. Проростання насіння.
  4. Проросток: визначення і будова проростків дводольних і однодольних рослин.  Типи проростків.

Література

Будова зародка однодольних та дводольних рослин

Відділ квіткових поділяють на два класи: дводольні, чисельністю 180 тис. видів, що об'єднані в 10 тис. родів і 325 родин, і однодольні — 60 тис. видів, 3 тис. родів, 65 родин. Обидва класи розвивались у крейдовому періоді мезозойської ери. Сучасні систематики вважають, що однодольні виникли від дводольних, відділившись на ранніх етапах еволюції як самостійна гілка. Потім обидва класи розвивались паралельно і незалежно один від одного.

Основні характерні ознаки цих класів наведені в табл. 1, з якої видно, що між ними є чіткі відмінності. Проте можливі винятки, тому для розпізнавання класів потрібен комплекс ознак.

Таблиця 1. Характерні ознаки класів однодольних і дводольних

Орган, процес 

Дводольні 

Однодольні 

Насіння

Зародок з двома сім'ядолями

Зародок з однією сім'ядолею

Коренева система

Стрижнева

Мичкувата

Стебло

Дерев'янисте, трав'янисте, провідні пучки з камбієм, розміщені правильним колом у стеблі

Трав'янисте (рідко дерев'янисте), провідні пучки без камбію, розкидані по стеблу

Листок

Простий або складний, цілокраій або надрізаний

Простий, цілокраій

Жилкування

Сітчасте

Паралельне або дугове

Квітка

Чотири, п'ятичленна

Тричленна

Запилення

Комахами (здебільшого)

Вітром (здебільшого)

 Класи дводольних і однодольних поділяють на порядки, а їх, у свою чергу, на родини. Більшість представників, що мають велике практичне значення, належать до родин хрестоцвітих (капустяних), розоцвітих (розових), бобових, пасльонових, складноцвітих (айстрових) з класу дводольних; злакових і лілійних з класу однодольних

Покривна тканина (мал. 1) — це епідерма (епідерміс), корок та кірка. За походженням епідерма (шкірка) — первинна покривна тканина — розвивається з апікальної меристеми. Епідерма вкриває фотосинтезуючі органи рослини і молоді корені. Найчастіше має один шар живих, без хлоропластів, тісно притиснених одна до одної клітин. Стінки клітин звивисті і мають різну товщину. Звернені до зовнішнього середовища стінки товщі і часто вкриті товстим шаром кутикули (плівка з жироподібних речовин). Захисні властивості епідерми можуть підсилюватися різними виростами — волосками.

За формою розрізняють два типи кореневих систем: стрижневу і мичкувату. Стрижнева має добре виражений головний корінь, який займає в грунті вертикальне положення; від нього відходять бічні корені, що розміщуються в грунті радіальне. Вона трапляється у більшої частини дводольних рослин.

У мичкуватої системи всі корені майже однакові за розмірами, за походженням це додаткові корені, які пучком ростуть від основи стебла. Мичкувата коренева система формується під час кущіння. При цьому на підземній частині стебла утворюється вузол кущіння, з якого розвиваються додаткові корені, що й веде до утворення мичкуватої кореневої системи. Така система характерна для більшості однодольних рослин.

У кореня розрізняють первинну і вторинну будову. Первинну будову мають молоді корені. В одних рослин

1 2 3 4

Похожие работы