Белинский Виссарион Григорьевич

О. Бодянського та ін. Читав ранні твори Т. Шевченка. Б. підтримував прогресивні тенденції у творчості укр. письменників Г. Квітки-Основ'яненка, І. Котляревського, Є. Гребінки. Б. приписується рецензія на першу збірку поезій Шевченка.

«Кобзар» («Отечественные записки», 1840), в якій автор привітав поета, відзначив близький зв'язок його з народною поезією. Рецензія мала велике значення для розвитку нової укр. літератури й творчості Шевченка. Проте в розпалі полеміки з реакц. журн. «Маяк», який намагався нову укр. літературу спрямувати в річище офіційної ідеології, Бєлінський припустився помилкової, несправедливої оцінки поеми Т. Шевченка «Гайдамаки». Крім того, в деяких рецензіях, зокрема на альманах «Сніп», він, критикуючи реакційний зміст, примітивність художнього рівня творів укр. письменників консервативного напряму, робив невірні висновки про те, нібито укр. мова втратила своє значення й начебто прагнення до створення літератури українською мовою не має під собою життєвої основи. Наприклад 1847 року в листі до літературного-критика Павла Аннєнкова Віссаріон Григорович писав:

«

Вы помните, что верующий друг мой [1] говорил мне, что верит, что Шевченко — человек достойный и прекрасный. Вера делает чудеса — творит людей из ослов и дубин, стало быть, она может и из Шевченки сделать, пожалуй, мученика свободы. Но здравый смысл в Шевченке должен видеть осла, дурака и подлеца, а сверх того горького пьяницу, любителя горелки по патриотизму хохлацкому. Этот хохлацкий радикал написал два пасквиля на государя императора — один на государя императора, другой на государыню императрицу [2]. . . Шевченку послали на Кавказ солдатом. Мне не жаль его, будь я его судьею, я сделал бы не меньше. Я питал личную вражду к такого рода либералам. Одна скотина из хохлацких либералов, некто Кулиш (экая свинская фамилия!) в «Звездочке», иначе называемой. . . журнале, который издает Ишимова для детей, напечатал историю Малороссии, где сказал, что Малороссия или должна отторгнуться от России или погибнуть.

. Вот что делают эти скоты, безмозглые либералишки. Ох, эти мне хохлы! Ведь бараны, а либеральничают во имя галушек и вареников со свинным салом. . . [3]

 »

— Повний текс листа на litopys. org. ua

В даному разі Бєлінський вступав у суперечність із своїми власними поглядами і визнанням повної політичної й культурної рівноправності всіх народів, зокрема українського. І. Франко підкреслював значення творчості Бєлінського для рос. та укр. письменників і зокрема для Шевченка, називаючи Бєлінського «геніальним батьком новішої критики і літератури» (Твори, т. 18, с. 67).

Творчість Бєлінського мала великий вплив на розвиток філософії, літератури і передової думки всієї Росії і України; його літ. спадщина увійшла в скарбницю світової культури.  

Твори

  • Полное собрание сочинений, т. 1 — 13. М. — Л. , 1953—59,
    • Укр. перекл.  — Вибрані статті. За ред. О. Біленького. К. , 1948;
  • Вибрані філософські твори. В 2 т. К. , 1948—50;
  • Про драму та театр К. , 1949;
  • Про Гоголя. К. , 1952;
  • Літературно-критичні статті. К. , 1953.

Література

1 2 3 4

Похожие работы