Бюджетный аудит

експертиза економічної ефективності використання фінансових, матеріальних і трудових ресурсів. При цьому, окрім перевірки й аналізу операцій, повний аудит передбачає розроблення рекомендацій щодо вдосконалення роботи організацій і/або виконання програм. Тобто повний аудит виходить за межі суто фінансових питань.

Повний аудит виконує група спеціалістів із різними знаннями і навиками, а не тільки економісти й бухгалтери. Аудитору мають бути властиві такі якості, як фахові здібності, глибокі професійні та правові знання, пунктуальність, наполегливий характер і навіть уява. Якщо в приватному секторі аудитор не залежить від керівників фірми, відстоюючи вигоди її власників-акціонерів за принципом «аудитор — сторожова собака, а не вовкодав», то у сфері державної служби, як відверто пишуть канадські автори, аудитор — «фінансова сторожова собака парламенту», «око невсипуще над поведінкою бюрократії». Образно кажучи, аудиторський цербер мусить на сторожі державних інтересів не тільки гавкати, а й кусати.

У центрі повного бюджетного аудиту, крім власне поглибленого фінансово-економічного аналізу, містяться питання підзвітності та відповідальності державних службовців за належне виконання своїх посадових повноважень. Повний аудит передбачає контроль службових обов'язків урядовців у правовому, формальному і процедурному аспектах. У західних країнах аудит від своїх традиційних форм еволюціонував саме в цьому напрямі

Отже, серцевиною повного аудиту стають уже не економічні факти і показники, а люди («персонал», «людські ресурси»), діями яких створені ті факти і показники.

Повний аудит дає зрозуміти, що фінансово-економічні явища залежать від мислячих і діючих суб'єктів ринку чи державної служби, бо на зміст і результати функціонування економіки і держави впливають суб'єктивні уявлення і відповідні вчинки учасників подій. Тим самим повний аудит адекватний високому рівню політичної, правової і професійної культури, властивої західним спеціалістам, громадянському суспільству в цілому.

Останнє також означає, що в разі негативних результатів аудиту звичайна міжнародна практика полягає в тому, що перевірене відомство має гласно в письмовому вигляді відреагувати на висновки аудиту з зазначенням відповідних заходів. У деяких країнах діє посилений порядок, коли спеціальний парламентський комітет паралельно з аудиторською організацією перевіряє діяльність окремих державних відомств, розглядає звіти головного аудитора і зобов'язує керівників усунути виявлені недоліки. Так, у Великій Британії, Канаді та Індії парламентський комітет з державних рахунків доводить результати актів перевірок до відома як палат самого парламенту, так і державної скарбниці, остання, у свою чергу, інформує комітет про вжиті заходи.

У розвинених країнах світу в конституційному порядку давно забезпечені незалежний стан і свобода дій аудиторських структур, з тим щоб виконавча влада була позбавлена можливості гальмувати роботу державного аудиторського відомства шляхом недостатнього фінансування, втручання в підбір кадрів, впливу на спрямованість перевірок чи будь-яким іншим способом. Відповідно до уніфікованих стандартів аудиту, розроблених Міжнародною організацією вищих ревізійних установ (МОВРУ), державне аудиторське відомство повинне мати ядро незалежно мислячих висококваліфікованих співробітників. Вимоги до аудиторської діяльності та її правила найкраще підсумовані в стандартах МОВРУ, які можуть служити еталоном контрольно-аудиторської роботи.

Стандарти аудиту Міжнародної організації вищих ревізійних установ. Основні постулати: системи інформації, контролю, оцінки і звітності органів державного управління мають сприяти вимогам підзвітності; відповідні органи приймають належні облікові правила фінансової звітності та розкривають інформацію, потрібну органам державного управління; для забезпечення високої якості роботи діяльність аудиторських організацій має

1 2 3 4 5 6 7 8 9