Становление современной цивилизации и экономического единства мира
Нині цивілізацію розглядають як розумно організований лад економічних, культурних, соціальних і правових відносин. Виникають нові теорії цивілізації, серед яких найбільший інтерес викликає теорія зміни цивілізацій.
За цією теорією, людська цивілізація пройшла сім стадій свого розвитку, починаючи з V – VI тисячоліть до нашої ери (за 7-8 останніх тисяч років):
неолітична цивілізація (так званий новий кам’яний вік), тривалість якої перевищила 3 тисячі років (в Україні – 2-2,5 тисячі років);
східнорабовласницька цивілізація (бронзовий вік) тривалістю понад 2 тисяч років (в Україні – близько 15 століть);
антична цивілізація (залізний вік) тривалістю 12-13 століть (10-11 століть в Україні);
ранньофеодальна цивілізація – 7 століть у Західній Європі (приблизно такий же період в Україні);
доіндустріальна цивілізація – 450 років у Західній Європі (250 років в Україні);
індустріальна цивілізація – тривала у Західній Європі і Північній Америці близько 250 років (в Україні – 150 років);
постіндустріальна цивілізація – розпочалася у розвинених країнах 30-50 років тому (Україна тільки вступає до неї).
Цивілізаційні періоди перекривали один одного, наступна цивілізація зароджувалася у надрах попередньої. При цьому, чим більш високого рівня досягала цивілізація, тим вищою ставала єдність, насамперед економічна, світу людей. Особливо це властиво для сучасної, постіндустріальної цивілізації. У другій половині ХХ століття у світі відбулися масштабні зміни, що ознаменували перехід до нової (постіндустріальної) людської цивілізації:
революційні зрушення у науці, техніці та технологіях;
кардинальні зміни в організації виробництва і збуту продукту;
створення принципово нових інформаційних систем, виробничої і соціальної інфраструктури;
усвідомлення загрози ядерної війни, екологічної катастрофи, спільності людських доль і глобальних проблем;
усвідомлення соціально-економічної єдності світу, його великої складності і багатовимірності, багатотисячолітньої еволюції; початки міжнародних економічних інтеграційних процесів;
розуміння якісних змін людської цивілізації.
Усе це дозволяє по-новому оцінити соціально-економічний прогрес людства, визначити у ньому місце України. Можна з великим ступенем впевненості зазначити:
1) стан світової економіки та економіки України – результат природного ходу еволюції людського суспільства та зміни цивілізацій;
2) перехід до соціально орієнтованої ринкової економіки у межах постіндустріальної цивілізації – веління часу і об’єктивних законів соціально-економічного розвитку;
3) суть трансформаційної економіки полягає у створенні умов для перетворення ринку у механізм регулювання соціально орієнтованої ринкової економіки;
4) тривалість трансформаційного періоду, якщо розуміти його як етап кризи і витіснення відживаючої командно-адміністративної економічної системи та створення ринкової економіки постіндустріального типу, складе 25-30 років (він, за деякими розрахунками, має тривати близько чверті часу існування постіндустріальної цивілізації), тобто Україна увійде до постіндустріальної цивілізації десь до 2015-2020 року;
5) у зв’язку з тим, що Україна, як правило, пізніше вступала до того чи іншого цивілізаційного періоду, але проходила його швидше, можна вважати, що український народ значно сприйнятливіший до соціально-економічного прогресу, ніж це прийнято думати,