ГОСУДАРСТВЕННОЕ УСТРОЙСТВО ГЕРМАНИИ

члени СЄПН, що зберегли вірність партії, відреклися від комуністичного минулого і перейменували своє об'єднання у Партію демократичного соціалізму (ПДС).

Партії колишньої ФРН розповсюдили свою діяльність, організаційну структуру і фінанси на східні землі.

Соціал-демократична партія Німеччини. Заснована у 1875 внаслідок злиття рухів прихильників Карла Маркса і Фердінанда Лассаля, СДПН перетворилася у найбільшу партію Німеччини в період Веймарської республіки і потім була розгромлена нацистами. Після смерті свого лідера Курта Шумахера (1952) СДПН поступово відійшла від марксистського минулого. У 1959 партія прийняла у якості ідеологічної платформи т. зв. Бад-Годесберзьку програму - концепцію змішаної капіталістичної (у широкому значенні слова) економіки; разом з тим вона як і раніше виступала за перерозподіл прибутків на користь більш бідних верств населення і активну політику державної підтримки соціальної сфери. Після приєднання Західної Німеччини до НАТО СДПН виступала за зміцнення її ролі в альянсі, одночасно закликаючи до дійового контролю над озброєннями; багато активістів партії знаходяться в передніх рядах руху за роззброєння. Головними оплотами СДПН є промислові міста й північні порти країни, а також нові землі.

У 1980-ті роки вплив партії істотно зменшився, внаслідок зсувів в економіці, у структурі якої зменшилася роль обробної промисловості, так і внаслідок колапсу т. зв. "реального соціалізму" у Східній Європі. СДПН на чолі з Віллі Брандтом і Гельмутом Шмідтом перебувала при владі у Західній Німеччині у коаліції з ВДП з 1969 по 1982

На виборах у бундестаг СДПН отримала 38,2% голосів у 1983 і 37% в 1987, але лише 33,5% голосів у 1990, 36,4% у 1994 і 40,9% у 1998 роках. Проте у 1990 партія змогла завоювати більшість місць у деяких ландтагах "старих" земель. Розчарувавшись в програмі перевлаштування країни, запропонованій ХДС, чимало східнонімецьких виборців віддали перевагу СДПН і допомогли їй стати правлячою партією (в коаліції з "Зеленими") на чолі з канцлером Герхардом Шредером. На виборах 1998 СДПН отримала 298 з 669 місць в бундестагу.

Християнсько-демократичний і Християнсько-соціальний союзи створені після Другої світової війни. ХДС не висуває кандидатів до органів влади у Баварії, де функціонує ХСС, його союзник по парламентському блоку в національному масштабі. Обидві партії виражають передусім інтереси представників бізнесу, аграрного сектору і "білих комірців" (управлінців, технічних працівників й інших категорій службовців, в основному "верхньої" і "середньої" ланки) і користуються особливо великою підтримкою в південних районах країни. Блок ХДС/ХСС виступає за забезпечення гарантій прав приватної власності і подальший розвиток соціально орієнтованої ринкової економіки в Німеччині, а також за поглиблення інтеграції країни в європейські економічні і військові структури. ХДС був правлячою партією в 1949-1969, коли біля руля країни стояли такі видатні політичні діячі, як Конрад Аденауер і Людвіг Ерхард, і повернувся до влади в 1982 під керівництвом Гельмута Колючи у коаліції з ВДП.

Сума голосів, поданих за ХДС/ХСС, становила 48,8% у 1983 і 44,3% у 1987 у Західній Німеччині і, відповідно, 43,8% у 1990, 41,5% у 1994, 35,1% у 1998 у об'єднаній Німеччині. У кінці 1990-х років ХСС очолював баварський прем'єр-міністра Едмунд Штойбер і віце-канцлер при Колі Тео Вайгель. На виборах 1998 блок ХДС/ХСС отримав всього 245 місць в бундестагу. Після поразки і Вайгель, і Коль пошли з постів лідерів партій.

Вільна

1 2 3 4 5 6

Похожие работы