Декоративно-прикладное искусство Украины второй половины XVII-XVIII вв.

ПЛАН

 

1. ІНТЕР’ЄРИ КУЛЬТОВИХ, СВІТСЬКИХ ТА ЦИВІЛЬНИХ СПОРУД. . 3

2. ХУДОЖНЯ ОБРОБКА ДЕРЕВА ТА КІСТКИ. . 11

3. РОЗВИТОК МЕБЛЕВИХ ФОРМ ПІД ВПЛИВОМ БАРОККО І РОКОКО. . 21

1. ІНТЕР’ЄРИ КУЛЬТОВИХ, СВІТСЬКИХ ТА ЦИВІЛЬНИХ СПОРУД

З початку другої половини XVII ст. декоративно-прикладне мистецтво розвивається під знаком посиленої декоративності. Ця нова тенденція дістає двобічну підтримку. З боку широких народних мас вона була зумовлена бажанням яскравіше виразити оптимістичні сподівання на краще майбутнє . З боку світських і духовних феодалів — намаганням оточити себе ореолом могутності, пишноти, багатства та посилення авторитету серед широкого загалу народних мас.

Оптимізм, співзвучний прогресивним ідеям визвольної боротьби, разом з мистецькими досягненнями ренесансної культури відповідав світоглядним засадам та устремлінням основної маси населення. Саме тому органічно засвоєні та творчо використані досягнення ренесансного мистецтва досить довго, навіть у першій половині XVIII ст. , продовжували живити українське декоративно-прикладне мистецтво.

З іншого боку, стилістичні форми й досягнення бароко більш імпонували смакам та ідеологічним підвалинам козацької старшини. Але вони впроваджувалися і засвоювалися на місцевому грунті. Через те українське бароко не набуло тої містики та екзальтації, перенасиченості та надмірності, які спостерігаються в західноєвропейському бароко.

Обидва напрями співіснували, взаємодіяли, породжуючи найрізноманітніші мистецькі форми

Стилістичні форми рококо на теренах України не набули значного поширення в декоративно-прикладному мистецтві. З’явившись у 60-х роках XVII ст. , вони досить швидко, вже в 80-х роках, були витіснені чіткими і ясними формами нового стилістичного напряму — класицизму.

У другій половині XVIII ст. Російська імперія застосовує нову тактику: проковтування нашої території, через «підкуп» козацької старшини, котра за своє лояльне ставлення до імперії дістає офіцерські та генеральські чини та дворянські привілеї, а від так зливається з російським дворянством. Її представники на кшталт петербурзьких вельмож будують палаци за проектами архітекторів. Відповідно змінюється їхній побут, потреби та уподобання.

З цих часів особливо поглиблюється вододіл між мистецтвом народних мас і мистецтвом панівних класів. Давні міста — Київ, Переяслав, Чернігів, Новгород-Сіверський, Стародуб, Ніжин, невеликі селища — Глухів, Батурин, Чигирин та інші стають визначними адміністративними центрами гетьманської України. В них розгортається дерев’яне та муроване будівництво.

Будуються різні типи споруд: церкви, оборонні замки, резиденції магнатів і козацької старшини, навчальні заклади, адміністративні, торговельно-ремісничі та житлові будинки. Але їхнє планування та просторова композиція змінюються відповідно до нових потреб. Разом із цим змінюється й їхній вигляд та інтер’єри.

Магнатські муровані резиденції на Правобережжі та західних землях України вже не мають вигляду грізних замків, їхні інтер’єри розкішно облаштовуються на західноєвропейський зразок, житлові приміщення стають затишними.

Будувалися також дерев’яні замки-палаци світських і духовних магнатів у Старокостянтинові, Богуславі, Трипіллі, Маньківці, Білій Церкві, Прилуках, Мені, Борзні, Конотопі, Батурині. Два з них були в Києві — на горі Киселівці та в Києво-Печерській лаврі. Вони або зафіксовані на малюнках, або згадуються в давніх актах, спогадах мандрівників. Ці останні особливо відзначали розміри залів і велику кількість вікон у них, а також пишність прикрас.

Починаючи вже з другої половини XVII ст. , в монастирях, а також у містах і селах, що були резиденціями козацької старшини, почалося будівництво великих мурованих храмів. їхні інтер’єри багато й пишно оздоблювалися на кошти старшини.

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15