День української писемності і мови - виховний захід з української мови

мові німецьких місіонерів.

— Адже ви обоє солуняни, — сказав Михайло, — а солуняни всі го­ворять по-слов'янськи. Я знаю,—додав він, звертаючись до Костян­тина, —ти часто хворієш. Але треба, щоб саме ти вирушив до Моравії. Відповідь Костянтина знаходимо у «Житіях Кирила і Мефодія».

Ведуча. Немічний я тілом і хворий. Але з радістю піду в Мо­равську землю, якщо мають вони абетку своєї мови. Бо просвіщати народ без письмен його мови однаково, що. намага­тися писати на воді!

За свідченням джерел, Костянтин перед від'їздом до Моравії роз­робив слов'янську азбуку. А вже 863 року Кирило і Мефодій при­везли до Велеграда слов'янську абетку та три-чотири богослужебні книги, перекладені на слов'янську мову. У посланні папи Іоанна VIII до моравського князя Святополка (880 р. ) Костянтина названо «творцем слов'янського письма».

Ведучий. Існує два різновиди старослов'янських писемних зна­ків: кирилиця (на честь першовчителя слов'ян) і глаголиця.

Кириличний алфавіт з XI століття широко застосовується в ду­ховній і світській літературі східних слов'ян. Від давньоруського періоду його успадкували всі три східнослов'янські народи; російський, український і білоруський.

В історії кириличного письма розрізняють три періоди: устав, півустав і скоропис. В середині XVI ст. у східних слов'ян виникає друкарство, друкований алфавіт створений з деякими змінами, на основі півуставного письма. Перша датована книга під назвою «Апостол» надрукована в Москві в 1564 p. , в Україні — у Львові — 1574 р. Іваном Федоровим. У 1708 р. старий друкарський алфавіт зазнав реформ. Петро І ввів нову систему знаків — гражданку. З нього усунені деякі зайві літери. Писемність звільнилася від склад­ної системи знаків наголосу.

II сторінка

Українська мова серед східнослов'янських мов.

Людське безсмертя з роду і до роду

Увись росте корінням родоводу.

І тільки той, у кого серце чуле,

Хто знає, береже минуле,

Хто вміє шанувать сучасне, —

Лиш той майбутнє

Вивершить прекрасне.

Ведучий. Українська мова функціонує як національна мова ук­раїнського народу в Україні. За даними перепису 1989 р. у складі населення України, яке становило 51,4 млн. чоловік, налічувалося 37,4 млн. українців. З цієї кількості рідною мовою — українську — вважали 32,8 млн. чоловік. Поза межами України українська мова в усній формі поширена в Роси, Молдавії, Білорусії, Казахстані. Крім того, українською мовою послуговуються українці в Польщі, Чехії, Словаччині, Румунії, Сербії, Хорватії, Угорщині, США, Канаді, країнах Латинської Америки, Австралії.

Ведуча. Ознаки української мови фіксуються в пам'ятках, почи­наючи з найдавніших джерел, датованих XI ст.

Існує два погляди на зародження і розвиток української мови як окремої слов'янської: українська мова виникла після розпаду давньоруської мови, у XIV ст. ; безпосереднім джерелом української, як і інших слов'янських мов, виступає праслав'янська мова, розпад якої розпочався в VII ст.

Ведучий. Сучасна українська літературна мова пов'язується з конкретною датою — виданням "Енеїди" Котляревського у 1798 р. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою всупереч тогочасній традиції користуван­ня книжною українською мовою у писемній практиці, конкретні сфери якої, зокрема книгодрукування, поступово зводилися нані­вець заборонами на українське слово, розпочатими Петром І.

Ведуча. Ще одна дата — 1840 p. , коли вперше було видано тво­ри Т. Г. Шевченка, — може вважатися доленосною: з того часу мо­ва українська літературна мова стала на важкий, але плідний шлях розвитку і нормативної стабілізації. На цьому шляху і перепони, і за­борони, і кров та сльози найкращих синів.

ІІ сторінка. "Ну що б, здавалося, слова?

Слова та голос,

Більш нічого.

А серце

1 2 3 4 5

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные