Государство как участник электронной коммерции

та інші послуги, перевіряти та оплачувати їх, оплачені квитанції автоматично нагромаджуються і зберігаються на сервері;сплачувати податки, збори, штрафи;робити внески;купувати квитки;переглядати плани роботи та протоколи нарад державних органів, ознайомлюватись з проектами та ініціативами (можливо, представленими у вигляді презентацій) і брати участь в їх обговоренні; переглядати персональну інформацію про державних службовців (відомості, що не є приватними, — біографія, особисті або офіційні заяви, контактна інформація тощо); ознайомлюватися з новинами життя міста, регіону або держави, з календарем майбутніх подій;переглядати закони, законопроекти, нормативні акти, муніципальні постанови;ознайомлюватись із результатами проведення виборів, референдумів тощо;вивчати звіти про роботу органів державної влади та про реалізацію окремих проектів;реєструвати скарги та ставити запитання. Такі можливості є додатковим засобом боротьби з корупцією. Скажімо, уряд Пакистану закликає громадян повідомляти анонімно про випадки хабарництва політиків, чиновників і бізнесменів через Web-сайт Національного бюро звітності (National Accounta­bility Bureau);переглядати доступні робочі вакансії;ознайомлюватись зі звітами щодо дорожніх і транспортних пригод;реєструвати об’єкти, що підлягають обліку, наприклад засоби автотранспорту; робити запити на одержання або продовження терміну дії дозволів і ліцензій, виконувати відповідні платежі й одержувати необхідні документи;перевіряти списки виданих ліцензій;підписуватись до списків розсилки та одержувати електрон­ною поштою рахунки, строк оплати яких настав або пройшов, з гіперпосиланнями до процедур їх оплати; попередження про тимчасову недоступність окремих послуг; анонси нових послуг на сайті; інші повідомлення згідно з вибраними користувачем настроюваннями.

У правоохоронних органах усього світу добре зарекомендувала себе практика прийому повідомлень від громадян через електронну пошту та оголошення розшуку через спеціалізовані Web-сайти, на яких розміщуються записи та фотороботи злочинців, описи невпізнаних трупів, осіб, які пропали безвісти, а також орієнтировки щодо злочинів, фотографії та описи предметів антикваріату, що розшукуються, тощо. Користувач може подивитись архів фотографій, заповнити форму заяви, якщо він упізнав злочинця, повідомити про злочин, який готується, одержати рекомен­дації щодо забезпечення безпеки («56 способів захистити дитину від злочину», «Be e-wise» — «Будь е-досвідченим» та ін. ). Існують і міжнародні проекти такого роду (див. , наприклад, сайт Інтерполу http://www. interpol. int/ або сайт з розшуку педофілів http://www

pedowatch. org/).

Адміністрування будь-якого Web-сайту дає змогу державним службовцям аналізувати звернення громадян і дії, що вони їх виконують, відвідуючи сайт. Фахівці прогнозують, що незабаром цей список продовжить дистанційне навчання з предметів загальноосвітнього курсу, реєстрація шлюбів, голосування. Останнє може змінити саму природу державної влади. Наприклад, можна уявити прийняття важливих законів шляхом загального таємного волевиявлення в режимі реального часу на урядовому сайті або автоматичне подання законопроекту на розгляд законотворців (включення розгляду певної проблеми до порядку денного) після того, як за це проголосувала певна кількість виборців. Поява таких процедур може призвести до переростання концепції електрон­ного уряду (е-уряду) в концепцію електронної демократії (е-демократії).

Е-уряд — реальність чи метафора?

Донедавна словосполучення «електронний уряд» сприймалось як метафора, що позначає інформаційну взаємодію органів держав­ної влади і суспільства з використанням інформаційно-комуніка­ційних технологій. Однак, розвиток технологій у галузі штучного інтелекту дає підстави думати, що фантастичні романи не такі вже й нереальні. Так, у 2000 році в США з’явився перший у світі вір­туальний кандидат

1 2 3 4