Государственное право зарубежных стран

контроль федерального центру над зовнішніми зносинами і обороною;

4) верховенство центру на прийнятті правок федеральної конституції;

5) двопалатна структура федеральної законодавчої влади;

6) поділ судової влади - чи двоступенева система судів, куди входять вищий федеральний суд незалежні від цього суди суб'єктів федерації;

7) поділ служб.

Індія є найбільшою у світі демократичною федеративною державою, котра обіймає друге місце по чисельності населення, яке наближається до 1 млрд. чол. Країна має величезні природні і трудові ресурси, колосальні інтелектуальні цінності.

. Індія була у числі найперших великих країн, звільнених після Другої Першої світової від колоніальної залежності і створила свою оригінальну державність і Конституцію, стала об'єктом вивчення й у певній мірі прикладом для інших країн і народів.

 Індійська Конституція за півстоліття свого розвитку продемонструвала дивовижне поєднання типовості і оригінальності, модернізму і традиційності, а головне — вміння пристосовуватися до мінливих умов сучасного світу і ефективно забезпечувати розвиток величезної, багатонаціональної країни.

Прийнята Установчим зборами в 1950 р. Конституція Індії підвела підсумок боротьби її народів за незалежність і стала певною мірою прикладом конституційного будівництва й інших народів. Творці основного закону Індії, з одного боку, використовували ті державні інститути та інструменти, які були знайомі для населення й успішно працювали, з другого — сміливо пішли шляхом пристосування до специфіки індійських умов положень багатьох конституцій інших країнах.

 До реформи 1956 р. штати представляли колишні князівства.

Спочатку за Конституцією 1950 р. поділ Індії на штати ґрунтувався на територіальному принципі без урахування національної специфіки і мови. Самі штати не були рівноправними.

У результаті прийняття Закону про реорганізацію штатів 1956 р. і подальших змін Конституції відбулася реформа федерації, яка загалом стала найважливішим актом конституційного значення

Замість 28 старих багатомовних штатів було створено 14 нових, у тому числі 10 було сформовано по монолінгвістическому принципу, а до 4 інших застосовувався принцип білінгвізму (використання двох мов). Шість територіальних підрозділів набули статусу союзних територій. Було ліквідовано розподіл штатів на юридично нерівноправні групи. Перебудова Федерації здійснювалася з урахуванням наступних принципів: збереження й зміцнення єдності та безпеки країни, створення однорідних в мовному і культурному відношенні штатів з урахуванням фінансової та адміністративної доцільності, а також можливістю розробки загальнонаціонального плану. Реорганізація штатів 1956 р. стала вирішальною подією в об'єднанні країни на національній основі. Вона покінчила з тривалим існуванням князівств, ліквідувала інститут правителів штатів, дала новий стимул розвитку продуктивних сил країни у цілому.

Сьогодні до складу індійської федерації входять: 24 штати, 7 союзних територій, штат з особливим правовим статусом Джамму і Кашмір.

Адміністративно-територіальний устрій враховує національно-лінгвістичну ознаку. Конституція країни допускає можливість під час надзвичайної ситуації ухвалення Президентом повноважень уряду конкретного штату і передання за його рішенням повноважень законодавчого органу штатові федерального парламенту. Таким чином, Індія є централізованою федерацією, в якій штати не мають суверенітету, хоч і створюють власні законодавчі органи. Законодавчі збори в більшості штатів складаються з двох палат. За винятком штату Джамму і Кашмір штати не мають своєї конституції і громадянства. У федеральному парламенті штати мають від 1 до 34 представників.

Конституція Індії детально розмежовує повноваження між Індійським Союзом, з одного боку і штатами і союзними територіями – з другого. Основний обсяг повноважень належить союзному центру, і лише деякі повноваження – суб'єктам федерації.

1 2 3 4

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные