Государственно-церковные отношения на Украине
Безперечно, чинне українське законодавство є якісно новим і набагато демократичнішим, ніж колишнє. Водночас, маючи незаперечні переваги перед ним, воно ще далеке від досконалості.
Висновки
Підсумовуючи все сказане, слід відзначити, що дєржавно-церковні відносини охоплюють досить великий і складний спектр взаємовідносин, що виникають в процесі функціонування між державою і церквою.
З багатолітнього протистояння тоталітарним режимам церква вийшла надзвичайно ослабленою, витісненою з властивих їй сфер діяльності. Церква просто не в змозі в стислі строки виробити свого роду "теологію посттоталітаризму" і перетворити її у життя, і тому вона гостро потребує всебічної допомоги держави і суспільства. Останні, в свою чергу, також гостро потребують допомоги церкви, яка здатна відіграти серйозну роль у подоланні важких соціальних патологій посткомуністичних суспільств.
Нині, узагальнюючи, можна сказати, що релігійно-політична ситуація на Україні характеризується:
- значною політизацією церкви і релігійних організацій, з одного боку, і певною сакралізацією політики- з іншого( дуже багато політичних угрупувань використовують релігійну риторику і релігійні лозунги);
- поєднанням політики і релігії, в основному на фунті національного, що часто, не без впливу третіх сил, набуває форми клерикального націоналізму;
- великою напруженістю: в конфлікт втягнено багато сторін, що займають, як правило, безкомпромісну позицію ( всі мають претензії до всіх);
- нестабільністю і динамічністю: наявний стан може розглядатися лише як тимчасовий.
Розглядаючи питання законодавчого забезпечення діяльності релігійних організацій, слід також зважати на те, що наше суспільство є перехідним, що правова держава у нас лише формується і багато процесів відбувається за інерцією.
Нормативна база України є недосконалою, але достатньою для нормального розвитку державно-церковних відносин. Дано чітке конституційне визначення свободи совісті, відокремлення церкви від держави і школи від церкви, врегульовано майнові відносини і визначено статус релігійних організацій. Важливим є узгодження національного законодавства, що регулює відносини в галузі релігійного життя з міжнародними актами, які підписала Україна.
Безсумнівно, в усіх галузях державно-церковних відносин повинні бути усунені порушення і недоробки. Недопустимим повинно бути втручання держави у внутрішні справи Церков і наміри утворення "державної церкви".
Отже, Українська церква може розвиватися більш повно, а Українська держава більш демократично, якщо вони потурбуються встановити взаємовідносини партнерства, а непротистояння, які гарантують автономію церковної сфери
Список використаних джерел і літератури
Джерела
- Конституція України, прийнята на п’ятій сесії ВРУ 28 червня 1996,-К. , 1996.
- Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» // Відомості Верховної Ради України. -1991.
Література
- Держава і церква (курс лекцій під редакцією доцента М. М. Палінчака), Ужгород, 1998р.
- С. В. Сьомін та інші. Державно-церковні відносини: світовий досвід і Україна (історико-політичний аналіз) Київ. -2002.
- В. К. Липинський. Релігія і Церква в