Деятельность Директории в Ровно

24 січня 1919 року голова Директорії УНР Володимир Винниченко в щоденнику записав: ". . . нас буде вигнано з Києва і ми підемо тинятись по нашій не своїй землі, збираючи крихітки нашої нації, зліплюючи їх до купки, в "кулак", щоб ударити ним по ворогові. Ой, боюсь, що тим кулачком ми не злякаємо зголоднілої орди з півночі. І будемо ми взивати до дужих і благати про поміч, і будемо ми кусати собі серце з сорому і гніву за своє пониження й безсилість". Безпосередній учасник і один з керівників па той час революційно-визвольних змагань українського народу, він часто у оцінках історичних постатей був різко несправедливий, але цього разу чуття його не підвело. 5 лютого більшовицькі війська захопили Київ. 10 лютого Винниченко вийшов з уряду, який перебрався у Вінницю, а через деякий час під новим натиском ворожих сил - у Кам'янець-Подільський.

Головний Отаман Симон Петлюра, як свідчать мемуарні джерела, бував у відчаї, хоча не показував цього. Бойові операції Північної групи військ, якою тоді командував отаман Володимир Оскілко, переконували у здатності військ УНР перемагати ворога. 17 березня Головний Отаман повідомляв усі державні інституції: "Протягом двох тижнів група військ отамана Оскілка, поповнена молодим формуванням, несучи втрату людьми, серед тяжких обставин, недостачі в предметах постачання, часто без чобіт і одягу, але з гарячою любов'ю до Батьківщини увільнила від ворога майже всю Волинь". Незабаром і південна Мінщина, Ковелыцина, північне Поділля перейшли під владу УНР. На початку квітня загони Оскілка були під Києвом. С. Петлюру охоплювало (правда, не надовго) почуття, що не за горами час, коли його військо з перемогою увійде в Київ

Нікому не було тоді відомо, що з Москви під шифром "цілком таємно" надійшов новий наказ Аптонову-Овсієнку - головнокомандувачу "українськими" більшовицькими силами: "Тепер, коли Петлюра знов опинився під Києвом, необхідно вжити всіх заходів для остаточного розгрому Петлюри. Пропоную припинити розвиток операцій в напрямі румунського кордону, як рівно ж і до берегів Чорного моря, перекинути звідти всі зайві війська проти військ Петлюри. . . "

25 березня. Головний Отаман прибув у Рівне, де "царем і богом" був отаман Володимир Оскілко; тут розташувався й штаб Північної групи військ, якою він командував і яка, па противагу Південно-Західному фронту, мала бойові успіхи. Тоді, очевидно, і було остаточно прийняте рішення: "Урядові, Директорії і цілому центру визначити центром осідку м. Рівне як тимчасову столицю"/ В рівненській газеті "Вільна Україна" було вміщено замітку "Розмова з Головним Отаманом", у якій кореспондент повідомляв, що С. Петлюра дав зрозуміти, що Рівне "зробиться силою самого факту на якийсь час не тільки базою всіх воєнних операцій на Придніпрянській Україні, але також на якийсь час. . . столицею краю. Тут прибувають усі міністерства з Директорією, тут розпочнеться наново організація всього нашого державного життя: Бо фактом є, що вже від шести тижнів наш весь державний апарат лежить розбитий". У цьому ж номері газети надруковано інформацію "Приїзд Міністерств до Рівного": "31 березня до м. Рівного прибули Міністерства - справ внутрішніх, закордонних, земельних, фінансів, торгу й промисловості, праці, освіти, народного господарства, харчових справ, юстиції, преси і інформації, здоров'я, культів, єврейських справ, морських справ і державний контроль".

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы