Исходный истоки танца модерн в Европе

План

1. Мотивації для створення нової хореографічної єстетики у європейському просторі.

2. Попередники ідеї танцю модерн.

3. Теоретики танцю модерн у Європі.  

 

Танець модерн – один із напрямків сучасної хореографії, що зародився у кінці ХІХст. – поч. ХХст. У США та Германії термін “модерн ” з`явився для визначення сценічної хореографії, яка відмовлялась від традиційних балетних форм. Пізніше цей термін витіснив інші, зокрема – вільний танець, дунканізм, ритмопластичний, експресіоністичний, виразний і т. д. , які виникли у процесі розвитку даного напрямку. Він об`єднав у собі чимало відносно самостійних течій та шкіл, пов`язаних із іменами відомих виконавців та хореографів. Спільним для представників танцю модерн, незалежно від того до якої течії вони належали і у який період виголосили свої естетичні программи, був намір створити нову хореографію яка б відповідала на їх думку, духовним потребам людини ХХ ст. Засновники танцю модерн, як правило, заперечували академічний класичний танець, ак виризний засіб, що дозволяє втілювати на сцені переживання та проблеми сучасної людини, але у прагненні повної незалежності від традицій прийшли до прийняття окремих технічних прийомів, в боротьбі із якими народився даний напрямок.

 Більшість стилів танцю модерн сформувалась під впливом тієї чи іншої чітко викладеної філософії або певного бачення світу

Основна якість, яка об`єднувала ці стилі, є перекодування танцювальної культури, свідомі пошуки нової виразної мови, сторення його лексики та граматики. При цьому суттєвим стає зв`язок між формою танцю та внутрішнім станом виконавця, кожний рух якого базується на особистих емоціях та переживаннях. Метою руху стає також переживання яке він породжує. Оновлення виразної мови символізує стратегію оновлення світу, перехід від самовираження до розуміння світу та його законів через танець та його перетворення.

 Танець модерн у багатьох випадках є вільним від традиційних рис танцювального мистецтва, таких, як “красивість” та “розважальність”. Модерн не просто техніка, а світосприйняття у якому пріоритет якості руху над формою дозволить подати себе людям із недостатньо для класичного балету та інших силових та акробатичних танцювальних стилів фізичними данними.

 Попередником ідеї танцю модерн був відомий французький педагог та теоретик сценічного руху Ф. Дельсарт, який стверджував, що тільки жест, звільненний від умовностей та стилізації (у тому числі музичної), здатний правдиво передати усі нюанси людських переживань. Його ідеї отримали розповсюдження на початку ХХ ст. , після того, як були художньо реалізовані двома американськими танцівницями, що гастролювали у Європі – Л. Фуллер, танець якої будувався на ефектному поєднанні вільних рухів тіла, що стихійно породжувала музика та костюм – величезні покривала, освітлені різнокольоровими прожекторами та А. Дункан творчість якої вражала на початку створення нового напрямку у хореографії. Її проповідь оновленої античності “танцю майбутнього”, який повернувся до природних форм, вільного не тільки від театральних умовностей, але й історичних та побутових, вплинула на багатьох діячів мистецтва, що прагнули звільнитись від академічних догм. Джерелом натхнення Дункан вважала природу. Виявляючи особисті почуття, її мистецтво не мало ніякої методологічної основи. Воно зверталось до героїчних та романтичних образів, народжених музикою такого ж характеру. ЇЇ техніка не була складною, але порівняно обмеженим набором рухів та

1 2 3

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные