Дмитрий Донцов - жизнь и деятельность

окремою, своїми здібностями, расою й положенням відгородженою від інших, з генієм командування і кастою, - є конечна передумова правильного діяння суспільного організму”.

Прикметами духа провідної верстви мають бути: шляхетність, мудрість, мужність, відвага.

Занепад провідної верстви в Україні Донцов порівнює із загальною кризою європейської культури. Донцов пише про те, що на зміну давньої шляхетської провідної касти, почала відігравати роль суспільної верхівки в європейських суспільностях – маса. Зло полягає в тому, що різна партійницька “еліта”, що вийшла з маси, з однієї сторони претендує правити країною, а з другої – “ні своїм політичним впливом, ні мудрістю, ні відвагою, ні шляхетністю думки від пересічного члена тої маси не відрізнялася”. Твердження Донцова збігається з ідеями Ортеґи-і-Ґассета та його “Бунтом мас”.

На думку Донцова, дух матеріалізму згубив верхівку у Європі й в Україні. Епохи хаотичні змінюють нормальні епохи. Хаотична епоха зупиниться, якщо нація поверне “до духа нашої давнини, до духа традиціоналізму” з її ієрархічним поділом та достойною провідною верствою

Висновки

Отже, підсумовуючи сказане, хотілося б наголосити на важливіших аспектах теорії еліти Дмитра Донцова.

Націю очолює каста кращих людей, провідна верства. Будь-яке суспільство має ієрархічну будову, тобто поділене на вищі й нижчі касти. Цей поділ має не соціальний, а “людський” характер, тобто люди поділяються на касти залежно від природних здібностей.

Ідея ієрархічності суспільства, за Донцовим, була непорушним правилом буття українців, принаймні, до ХІХ століття.

Людське суспільство аристократичне. В суспільному житті провідна каста виконує роль формотворця, тобто саме вона визначає місце, функції тощо частин в інтересах цілісності суспільного організму і несе відповідальність за цю цілісність. Саме вища каста своїми ідеями і духом тримає суспільність (націю), дає їй силу, надихає, охороняє від агресії і розкладу через егоїстичні відцентрові тенденції, що призводять до знищення форми і обернення націю на натовп, “аморфну масу”. Цієї мети (єдності) провідна верства досягає, керуючись не інтересами окремих частин, а інтересами охорони цілісності всієї спільноти

Провідна верства творить державу й за неї відповідає, маса воліє егалітарності, що є прямим шляхом до занепаду, якщо цю масу не організувати належним чином.

За кордоном перевидають його попередні праці, а також з'являється низ­ка нових творів та збірок, як-от: «Хрестом і Мечем», «За який про­від?», «Росія чи Европа», «Рік 1918. Київ», «Кардинал Мерсіє – слуга Бога і нації»,  «Незримі скрижалі «Кобзаря», «Клич  доби»,   «Московська   отру­та»,   «Дві   літератури    нашої   до­би».    «Правда   прадідів   великих», «Туга    за    героїчним», «За    яку революцію», «Заповіт Шевчен­ка»   та    багато    інших. Також друкуються  статті Донцова  в   популярних  часописах «Шлях       перемоги»,    «Гомін   України»,     «Визвольний шлях»,    „Вісник ООЧСУ”, «Америка»    тощо.

Помер   д-р   Донцов   30   березня 1973   року   в   Канаді.    Похований в   Америці   на    українському кладовищі   в Бавнд-Брук.    До  кінця   життя   свого   свято ві­рив   у   день постання   Самостійної   Соборної    Української    Держави.

Донцов   повертається   в   Україну   в   своїх   безсмертних   творах: він,   «невтомний   сурмач    волі»  і сьогодні в боротьбі.  

Список використаної літератури

  1. Дмитро Донцов. Твори. Геополітичні та ідеологічні праці. – Львів: Кальварія. 2001. Т. 1.
1 2 3 4 5 6