Договор перевозки пассажира и багажа (по новому Гражданскому кодексу Украины)

Договір перевезення пасажира та багажу (за новим Цивільним кодексом України)

Правове регулювання відносин за договором перевезення Як фізичні, так і юридичні особи час від часу мають потребу у транспортних послугах – адже більшість громадян щоденно користуються транспортом загального користування, щоб дістатися до місця роботи, юридичні особи доволі часто доручають транспортним організаціям доставити до місця призначення певний вантаж, тощо. Між тим, згідно з ч. 1 ст. 908 Цивільного кодексу України, що набирає чинності з наступного року (далі – ЦК), єдиною правовою підставою здійснення перевезення як вантажів, так і пасажирів та багажу, є договір перевезення, який має бути засвідчений відповідним письмовим документом.

Загальні умови перевезення містяться у главі 64 ЦК, проте правове регулювання відносин, які виникають між перевізниками й пасажирами чи відправниками вантажу, істотно відрізняється від регламентації ЦК інших видів договірних зобов’язань – це пояснюється тим, що детальні умови перевезення пасажирів, вантажів і багажу та відповідальність сторін за ці перевезення регулюють спеціальні закони, статути (кодекси) окремих видів транспорту та прийняті у встановленому порядку правила.

Зокрема, умови перевезення автомобільним транспортом визначаються Законом ”Про автомобільний транспорт” та Статутом автомобільного транспорту УРСР, затвердженим постановою Ради Міністрів УРСР від 27. 06. 1969 р. ; на залізничному транспорті діє Закон ”Про залізничний транспорт” та Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06. 04. 1998 р. ; на повітряному – Повітряний кодекс України; на морському – Кодекс торговельного мореплавства України. Крім того, існує досить багато міжнародних договорів, що регулюють міжнародні перевезення окремими видами транспорту — наприклад, Конвенція Європейського союзу ”Про міжнародні залізничні перевезення” від 09. 05. 1980 р

, Конвенція СНД ”Про міжнародні автомобільні перевезення пасажирів і багажу” від 09. 10. 1997 р. , Конвенція ООН ”Про морське перевезення вантажу” від 01. 01. 1978 р. тощо. У ч. 2 ст. 908 ЦК зазначено, що умови перевезення сторони визначають у договорі, проте, це припустимо лише у тому разі, якщо правові норми, що діють у сфері транспортних послуг, надають учасникам договору або можливість вибору між кількома встановленими умовами перевезення, або мають диспозитивний характер.

Але кількість подібних випадків досить обмежена, оскільки більшість правових норм, що регулюють відносини за договором перевезення (особливо залізничним й повітряним транспортом), має імперативний характер, який зумовлено специфікою роботи транспорту (зокрема, через масовість операцій, єдність транспортно-технологічних процесів) та інтересами безпеки перевезень.

Характеристика договору перевезення пасажирів Поряд із загальними нормами про перевезення, ЦК окремо визначає та встановлює певні правила щодо договору перевезення пасажирів, оскільки він за наявності ряду спільних рис з іншими договорами перевезення має і значні, притаманні лише йому, правові особливості. Відповідно до ст. 910 ЦК, за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов’язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу – також доставити до пункту призначення і багаж та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов’язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу – також плату і за його провезення. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються згідно із транспортними кодексами (статутами). Д

оговір перевезення

1 2 3 4

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные