Доходы предприятия

результати господарської діяльності за тієї ж величини активів.

Коефіцієнти прибутковості дають уявлення про ефективність поточних витрат підприємства і доходність проданої продукції. Дані коефіцієнти в динаміці з минулими роками та в порівнянні з іншими фірмами показують стійкість фінансового положення підприємства. Окрім того, аналіз коефіцієнтів чистого прибутку по окремих товарах дозволяє зробити висновок відносно шляхів переходу до найбільш вигідної номенклатури.

Поєднавши коефіцієнт чистого прибутку (Кп) та коефіцієнт оборотності активів (Ко), отримаємо формулу Дюпона (за назвою корпорації Du Pont, що першою запровадила даний показник):

Як бачимо, рівняння Дюпона фактично є тотожним коефіцієнту окупності активів, просто в ньому більш детально розписані основні джерела підвищення ефективності господарської діяльності фірми.

 Домінуючою формою організації великих підприємств за сучасних умов є корпорації (акціонерні товариства). Тому для інвесторів, які купують цінні папери корпорацій, дуже важливо правильно оцінити потенціал останніх, щоб здійснені інвестиції були ефективними. З цією метою треба одержати дані і зробити розрахунки наступних показників:

? дохід на одну акцію (ДНА):

? порівняти ринкову ціну акції та її доходність:;

? дивіденд в розрахунку на 1 грн. ринкової ціни акції:

? коефіцієнт виплати дивідендів (КВД):

Порівнявши дані показники з аналогічними інших корпорацій, а також з альтернативними доходами від інвестицій, можна прийняти оптимальне рішення щодо вкладання коштів. Наприклад, акціонерне товариство пропонує на біржі (або поза нею) акції номінальною вартістю 3000 грн. за ціною 4000 грн. , очікуваний дивіденд – 1200 грн. за рік. При цьому відомо, що процент по банківських депозитах становить 25 відсотків річних. За цих умов, щоб одержати у вигляді банківських відсотків суму в 1200 грн. за рік, інвестор має покласти в банк 1200:0,25, тобто 4800 грн

Ясна річ, йому вигідніше купити акцію за 4000 грн. і одержати ті ж 1200 грн. у вигляді дивідендів.

Дещо обережніше потрібно ставитись до коефіцієнту виплати дивідендів, що показує, яку частку чистого прибутку отримують звичайні акціонери. Якщо ця частка росте – зменшуються інвестиційні можливості корпорації, якщо падає – починається розпродаж акцій. Тому більш прийнятною є політика виплати стабільних дивідендів.

4. Чи максимізують фірми прибуток?

Прийняття фірмою тих чи інших рішень передбачає наявність інформації щодо попиту на пропоновані нею товари та витрат на їх виробництво. Але знаходження оптимального рішення потребує також знання цілей, що ставить перед собою фірма.

Традиційна теорія фірми ґрунтується на принципі одержання максимального прибутку. Проте, немає підстав вважати, що усі підприємці переслідують однакову мету. Більше того, в дійсності фірми ставлять перед собою декілька цілей, яких вони намагаються досягти, розташувавши їх в певній послідовності. Часто цілі фірми можуть встановлюватись, виходячи із особистих інтересів менеджера, особливо, якщо він одночасно є її власником. У великих корпораціях, де функція управління відокремлена від власності, рядові акціонери не можуть приймати рішення, адже практичне керівництво зосереджене в руках найманих менеджерів. В такому випадку далеко не завжди інтереси менеджерів співпадають із інтересами власників акцій. Менеджери можуть ставити собі за мету зберегти власні місця, тому, замість розумного ризику, без якого

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы