Доли

Розрізняють словотворчі частки, які, уточнюючи зміст окремих слів, є їхніми складниками, і формотворчі частки, які вживаються лише в деяких формах слова для вираження граматичних значень (хай, би та ин. ).

А. Словотворчі частки пишемо разом, окремо або через дефіс.

1. Разом пишемо:

а) частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- у складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): аби?що, аби?як, аніскі?льки, анітро?хи, анічогі?сінько, анія?к, деда?лі, де?коли, де?котрий, де?що, чимале?нький, чима?ло, щове?чора, щогоди?ни, щоде?нно?, щодня?, щодоби?, щоду?ху, щонайкра?щий, щопра?вда, щора?зу, щоси?ли, якби?, якнайшви?дше, якомо?га, якщо? та ин. ;

б) частки би (б), то, що в складі сполучників та инших незмінних слів (щоб, якби?, немо?вбито, ні?бито, або?що, то?що) і частку же (ж) у складі стверджувальних часток авже?ж, ато?ж (див. ще § 35);

в) частку -ся (-сь) у зворотних дієсловах: буду?ється, наї?вся (наї?всь);

г) частку -сь у складі займенників і прислівників: котри?йсь, яки?йсь, яка?сь, яке?сь, хтось, щось, десь, коли?сь;

ґ) частку не, коли вона виступає в складі будь-якої частини мови (крім дієслова) як префікс, тобто коли слово без цієї частки не вживають: неві?льник, него?да, неду?га, не?жить, немовля?, нена?висть, не?ук, невгаси?мий, незліче?нний, невпи?нний, невсипу?щий, нега?йний, нена?висний, ненаста?нний, непохи?тний, нестя?мний; невдо?взі, неви?нно, невпи?нно, незаба?ром, непору?шно, несамови?то, несказа?нно;

д) частку не з дієсловами, які без неї не вживаються: нево?лити, незчу?тися, нена?видіти, нестя?митися, або яким вона надає нового значення: незду?жати (хворіти), непоко?їтися (хвилюватися), несла?вити (ганьбити). Але залежно від значення дієслова частку не можемо писати з деякими із них й окремо: не зду?жати (не змогти), не сла?вити (не прославляти);

е) частку не в складі префікса недо-, який означає дію, стан або якість, що виявляються в процесах, ознаках і предметах неповною мірою: недобача?ти, недовико?нувати, недоїда?ти, недолю?блювати, недооці?нювати, недоплати?ти, недочува?ти; недови?конаний, недоде?ржаний, недозрі?лий, недосма?жений, недооці?нений, недоро?слий, недочу?тий; недо?биток, недо?їдок, недокрі?в’я, недо?рі?ка, недо?літок, недорі?д, недо?ук та ин

Якщо частка не заперечує дію, виражену дієсловом із префіксом до, її пишемо з таким дієсловом окремо: він недочува?в, але він не дочув моїх слів;

є) частку не з іменниками, прикметниками, займенниками та прислівниками, якщо вони в сполученні з не означають одне поняття: невмі?ння, нево?ля, неврожа?й, недо?ля, непра?вда, несподі?ванка; небалаку?чий, невда?лий, невесе?лий, невче?ний, недо?брий, незбагне?нний, немали?й, неписьме?нний, несміли?вий; неаби?хто, неаби?який; невдога?д, невже?, невпа?м’ятку, невтямки?, нега?дано, недале?ко, недарма?, неду?рно, не?хотя, а також незважа?ючи на. . . , невважа?ючи на. . . , немо?в, нена?че.

Примітка. Частку не пишемо окремо від прикметника, що має при собі як пояснювальне слово займенник або прислівник із часткою ні, а також окремо від прикметника, перед яким стоять слова дале?ко, зо?всім, аж нія?к: Ні до чого не здатна людина; Нітрохи не цікава лекція; Далеко не досконалий твір; Зовсім не великі обов’язки; Аж ніяк не приємні спогади;

ж) частку не з дієприкметником, якщо він є означенням до іменника (а не присудком) і не має при собі пояснювальних слів: незакі?нчена пра?ця, нез’ясо?вані пита?ння, неспросто?вані фа?кти;

з) частку ні з займенниками, якщо вона не відокремлена від них прийменником, та з прислівниками: ніхто? (ніко?го), нічи?й (нічиї?м), ніщо? (нічо?го), нія?кий (нія?кому); ні?де й ніде?, ніза?що,

1 2 3