Судьба библиотек во время второй мировой войны

Доля бібліотек під час другої світової війни

Найнищівнішою для бібліотечних фондів стала Друга світова війна. Вона характеризується фатальними наслідками стосовно втрат бібліотечного фонду України: на жаль, він став як об'єктом стихійних пограбувань у період воєнних дій, так і результатом цілеспрямованої політики знищення та організованого вивезення культурних цінностей нацистами.

Проблема історії бібліотек та бібліотечних фондів під час війни має хронологічно розглядатися в декількох історичних взаємопов'язаних етапах: у період бойових дій та напередодні окупації, в період окупації, після окупації в контексті повернення фондів, а також повоєнного перерозподілу бібліотечних фондів у СРСР.

Через швидке просування нацистських військ територією СРСР вдалося вивезти небагато книжкових фондів: це були фонди, що вважалися цінними, однак різні бібліотеки підходили до поняття цінності або з власної точки зору, або відповідно до вказівок місцевої влади. Фонди, що могли бути використані проти інтересів СРСР, зокрема бібліотечні "спецхрани", підлягали знищенню після прийняття відповідних рішень ЦК ВКП(б) та РНК СРСР, якщо бібліотеки не встигали їх вивезти в евакуацію. Бібліотек, що мали "спецхрани", як вже зазначалося, було чотири, і усі вони постраждали тією чи іншою мірою, про що свідчить опублікований у цьому виданні "Покажчик бібліотек та бібліотечних фондів", що згадуються в німецьких документах. Так, "спецхран" Бібліотеки Академії наук УРСР був частково вивезений, частково спалений (за свідченням О. І. Полуляха - близько 100 тис. кн. ). "Спецхрани" Київської міської публічної бібліотеки, Дніпропетровської наукової бібліотеки і Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка були вивезені нацистськими робочими групами Оперативного штабу Розенберга і зондеркомандою Кюнсберга.

Руйнування будівель бібліотек, спричинене воєнними діями, також не дало змоги вивезти всі фонди до евакуації, деякі ж були втрачені внаслідок бомбардувань ешелонів з книгами, пожеж

На початку війни після окупації міст на східних територіях за наказом командуючого VІ німецькою армією фон Рейхенау "Про поведінку військ на Сході" від 13 листопада 1941 р. нацистським військовикам роз'яснювалося, що "ніякі історичні або культурні цінності на Сході не мають значення", а архітектурні споруди та житлові приміщення повинні використовуватися для розміщення казарм (окрім спеціально обумовлених промислових об'єктів). Так, за окупаційними документами, у БАН УРСР розмістилася казарма для німецьких солдатів, які по-варварському ставилися до книжок, каталогів і бібліотечного обладнання, пристосовуючи їх для облаштування власного постою. Зокрема, вони використали для опалення не лише меблі, а й майже 7 тис. книжок (у т. ч. з відділу міжнародного книгообміну - 5 тис. ), надзвичайно цінний для наукової бібліотеки каталог розкритих псевдонімів, криптонімів та антонімів, який налічував 18 тис. карток. Також були частково знищені робочі картотеки періодичних і серійних видань (5 тис. карток). Знищувався й обліковий апарат, який з бібліотек не вивозився до евакуації, на відміну від архівів.

Іншим фактором, що спричиняв втрати бібліотечних фондів, було їхнє неконтрольоване вивезення нацистськими організаціями, відомствами та вермахтом до того моменту, як вони були взяті під контроль Міністерством окупованих східних областей. Так, уповноважений від Прусської державної бібліотеки д-р Вернер Шміц, просуваючись з передовими військами групи армій "Південь", провів у жовтні 1941 р. обстеження бібліотек міст Києва, Бердичева та Житомира, а уповноважений шефа військових архівів при групі армій "Південь" полковник фон Гьодль здійснював конфіскацію важливих архівних та бібліотечних матеріалів військового характеру.

Оперативна команда

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные