Долгосрочные расходы предприятия

і ті ж неділимі активи (основні активи взагалі не можна поділити, не зруйнувавши виробництва) розповсюджуються на зростаючу кількість продукту, що зменшує витрати.

Спеціалізація виробництва збільшує продуктивну силу факторів виробництва, що також зменшує середні витрати підприємства при зростанні обсягу випуску продукту.

Технічні переваги великомасштабного виробництва полягають у можливості застосування прогресивнішої і продуктивнішої техніки, які зростають разом із зростанням обсягів виробництва.

Чи існує економія від масштабу за усіх умов і в усіх випадках? Відповідь на це питання, звичайно, буде негативною. Зокрема, неділимість виробництва відноситься головним чином до дрібних підприємств, а у складі великих фірм співіснують по кілька підприємств; спеціалізація і технічні переваги характерні передусім для промислових підприємств, а у сфері послуг, наприклад, ці чинники практично не діють.

Основною причиною негативної економії від масштабу (спадної віддачі виробничих факторів) стають складності в управлінні великомасштабним виробництвом – витрати на управління починають з певного моменту наростати в геометричній прогресії. Водночас фірма, досягши мінімально можливих середніх витрат виробництва, може, маніпулюючи витратами, певний час утримувати їх на сталому рівні, підтримуючи постійну віддачу від масштабу, що й відображено на рисунку 2 (при цьому довгострокові АТС перестають залежати від обсягу випуску).  

Рис. 2. Віддача від масштабу і прибутковість фірми

На рисунку 2 відрізок АС кривої LAC (довгострокових середніх валових витрат) показує позитивну (зростаючу) віддачу від масштабу виробництва, коли середні витрати зменшуються. Відрізок CD цієї кривої демонструє незмінну віддачу від масштабу, коли середні витрати фірми не змінюються із збільшенням обсягу виробництва

Відрізок DF репрезентує спадну (негативну) віддачу від масштабу, коли середні витрати фірми починають збільшуватись із зростаючими темпами за рахунок збільшення витрат на управління.

Економія на масштабах виробництва дозволяє фірмі значно збільшити діапазон доходності виробництва за ринкової ціни Р у довгостроковому періоді (відрізок BE планової кривої). Економія на масштабах дає можливість фірмі досягати високої прибутковості за значних обсягів виробництва. Однак, існує певна межа (точка D на плановій кривій), після якої уже неможливо підтримувати незмінну віддачу факторів виробництва і вона починає спадати, породжуючи негативний ефект від масштабу.

Повертаючись до рисунка 9. 6, можна зробити такі висновки: надто великі масштаби виробництва є неефективними, як і надто малі, тому найефективнішими виявились середні підприємства фірми, яка намагатиметься оптимізувати розміри підприємств, виходячи з рівня середніх витрат і можливостей економії на масштабах виробництва.

Оптимальні розміри підприємств відрізняються у різних галузях і на різних територі­ях. Зрозуміло, що витрати на одиницю випущеного продукту (середні витрати) відмінні, приміром, при виробництві морозива (де прибутковими є й неве­ликі фірми) і при випуску автомобілів (де прибутковими є підприємства, що перевищують середній розмір, тобто великі фірми).

У реальному житті існують об’єктивні причини, що зумовлюють формування витрат виробництва підприємства як самостійної категорії. Це випливає з економічної відокремленості підприємств, які є незалежними (економічно і юридично) і самостійними виробниками товарів і послуг, що обумовлюється приватною власністю на засоби виробництва. Крім того підприємства-виробники мають різну технічну оснащеність, у тому числі і в межах однієї фірми, і в межах однієї форми власності (зокрема, на державних підприємствах), що зумовлює різний рівень

1 2 3 4 5

Похожие работы