Драма Э. Ионеско Носороги

який виступає проти знеособлювання, позбав­лення індивідуальності. Зважаючи на час написання п'єси, зрозуміло, як хвилює Йонеско проблема наступаючого, войовничого тоталітаризму. Муссоліні, Ста­лін чи Мао — завжди десь знайдеться ідол, якого обожествляють, якому покло­няється натовп. Але саме ідол, бо звертається до натовпу, а не до людини. Бог сприймається індивідуально і робить нас особисто відповідальними за все, що робимо, отже — неповторними. А Сатана знеособлює, робить натовпом. Таким чином від подій свого часу Йонеско робить крок до узагальнення загальноетичного характеру. Крізь видимий абсурд подій, описаних у «Носорогах», просві­чують важливі філософські ідеї: сенсу буття, здатності людини протистояти злу, зберігати себе як особистість. Ідея протистояння злу показана через опір п'я­нички й нечепури Беранже загальному омасовленню. Чому саме йому, а не ви­шуканому правильному Жану, який знає, як жити, це вдається? Адже, на пер­ший погляд, Жан — це уособлення всіх чеснот, уособлення респектабельності і громадського визнання. Проте все це — спосіб бути як всі, мати повагу суспіль­ства, живучи за правилами. Він не визнає інших людей і думок, і ця нетерпи­мість не дає йому бачити інших, відчувати ще когось. Толерантне ставлення до чужих ідеалів, смаків, віросповідання, нації — свідчення високої культури, ми­ролюбності. Саме цими рисами наділений Беранже. Для нього зовнішній успіх, до якого прагне Жан, несуттєвий. Але це й дає йому свободу самому вирішува­ти, що є зло, і самому боротися: «Я остання людина і буду нею до самого кін­ця! Я не здамся!»

Таким чином, засобами театру абсурду Ежен Йонеско попереджує людство про загрозу знеособлювання і тоталітаризму. І в цьому прихований сенс п'єси «Носороги».

 

1 2 3 4 5