Древняя святыня в городе Овруч

Древня святиня в місті Овруч

 

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА.

 

Двічі на рік - 13 травня i 7 вересня за старим стилем - православні овручани святкують пам'ять преподібномученика Макарiя Овруцького, архiмандрита Канівського. Особливо тут шанують Преподібномученика тому, що він народився в Овручi i деякий час був настоятелем Овруцького монастиря. Тепер у св. -Василiвському соборі м. Овруча знаходиться частка мощей преподібномученика Макарiя.

Старовинний собор в Овручі протягом століть єднав побожний люд нашого краю в православній вiрi, яку поширив на Русі рівноапостольний Володимир. Собор стоїть на найвищому місці i приваблює своєрідною красою.

Історія собору сягає в часи князівської доби Київської Русі. Його стіни пам’ятають орди хана Батия, набіги татар, похід на Русь литовського князя Гедиміна. Шістсот років собор лежав у руїнах, було втрачено багато цінних древніх ікон i фресок, документів, помирали люди, так i не залишаючи нам того, що вони бачили i чули, те що пам’ятали i знали. Внесла багато для знищення духовності й тоталітарна радянська система.

Так наприкінці XIX ст. в Овручі налічувалось 10 православних церков, костел, синагога, а в радянські часи залишився лише Василiвський собор. В 1939 р. було підірвано Свято-Преображенський п’яти купольний золотоверхий собор (нинi вiдбудований), який зберiгав багато цiнних книг, речей, що були передані овручанами, які передавалися з покоління в покоління. Очевидці розповідають, що віруючі Овруча плакали, коли сталінські поплічники палили старовинні книги та ікони, інше церковне майно. Ми повинні пам`ятати своє минуле, ми повинні пам`ятати тих людей, які зуміли зібрати кошти i відновити святиню нашого міста. Сьогодні, коли наша держава досягла незалежності, коли відбувається відродження духовності, коли ми будуємо демократичну державу, коли ми хочемо бути європейською державою, ми повинні зберегти i примножити наше історичне минуле. Розрізненість матеріалів по історії будiвництва, руйнувань i відновлення собору наштовхує на думку дослідити i зібрати в одне ціле відомості про Свято-Василiвський собор, адже вивчаючи історію України, а особливо історію нашого краю, ніяк не можна обминути плем`я древлян, не згадати Ігоря i княгині Ольги, забути Святослава, Володимира, 

su/publ/7-1-0-4">ОлегаЯрополка i їх нащадків, всi вони тим чи іншим чином пов`язанi з Овручем i його Святинею. Не можна не згадати А. В. Щусува - архiтектора-реставратора, I. П. Покришкiна - археолога, А. А. Веснина i В. М. Максимова, Петрова-Водкiна художникiв-реставраторiв, що віддали своє вміння, свою майстерність для відбудови Василiвської церкви. Наша мета - це зiбрати в єдине ціле i донести до всіх верств населення, невеличку історію землі Древлянської Ця робота буде корисною, на нашу думку, не тільки учням, але мабуть i вчителям, можливо наша робота викличе інтерес i любов до історичного минулого i з середовища теперішніх школярів вийдуть майбутні вченi-iсторики, археологи, художники-реставратори, можливо це дослідження змусить теперішнє покоління більш бережливо відноситься до того, що у історією нашого народу, нашого краю.

 

 


ДРЕВНЯ СВЯТИНЯ В М. ОВРУЧ

 В 988 р. великий князь Володимир охрестив Русь, сам охрестившись до цього в Вiзантії. Для успішного розповсюдження християнства, він будував міста, церви. В 997 р. Великий князь Володимир відвідав Овруч, охрестив овручан, побудував дерев`яну церкву імені Св. Василiя Великого, ім’ям якого було наречено при Святому Хрещеннi. Називалась та церква Василiвська Золотоверха, так як її дах був позолочений.

Дерев`яна церква, збудована князем Володимиром простояла більше

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы