Древняя святыня в городе Овруч

руках просив не оскверняти святиню, але турки його катують, відрубають голову i кидають на площі. Мощь Макарiя спочатку поховали в Каневі, в 1688 р. перенесено в Переяслав на Полтавщині, потім ще два рази переносились: в 1942 р. , в 1965 р. (в Черкаси, частина в Овручi).

В лютому 1911 р. стало відомо, що імператор Микола II збирається відвідати Овруч,щоб бути присутнім на освяті відновленого храму. До зустрічі готувалися: з`явилися нові мостові, вимостили площу, будинки i магазини на шляху до храму були відремонтовані. Днем відвідання стала субота 3 вересня 1911 р. о 8 годині 15 хвилин ранку Микола II в супроводі свити відбув на автомобілях з Коростеня до Овруча (відстань 43 версти). На шляху царя всі села були гарно прикрашені національними рушниками, оббиті килимами i вкриті соломою, прикрашені квітами, рушниками, серпами, косами. На горі над дахом був підпис: "Слава Богу". Коли царський поїзд прибув до Овруча, його зустрічали представники овручан: по обидва боки дороги стояли ряди учнів церковних та міністерських шкіл (всього біля 2000 чол. ), на міській площі було вишиковано почесну варту від Селенгинського піхотного полку зi знаменом i хором музики, дві роти - одна з учнів Овруцької i Любаркiнської другокласних церковних шкіл, а друга - з учнів міністерських шкіл. За ними були депутації дворян.

Коли в`їхав цар, почали дзвонити в міських церквах i в храмі. Розпочався хресний хід (очолював Архієпископ Антонi), потім відбулося привітання царя i служба освята храму. Імператор Микола II з власних коштів (10000 крб. ) пожертвував на Iконостас, панікадило (хорос) i ламбади. Хорос (обручевидне панікадило) було виготовлено в майстерні Вебера в Петербурзі - древнього стилю, а до нього 12 ікон апостолів на золотому фоні в Новгородському стилі, написані художником Тюлiним. Всі церковні сосуди в древнім стилі були пожертвувані князем Володимиром Вікторовичем (предводитель дворянства Волинської губернії). (див. "Овручская святыня"). Після освяти храму цар відбув на ст. Коростень. Потім в листі до своєї матері від 10 вересня 1911 р. з м. Севастополя Микола II напише: ". . . на следующий день, 2 сентября, был великолепный парад войск на месте окончания маневров - в 50 верстах от Киева, а вечером я уехал в г. Овруч на освящение востановленого древнего собора св. Василия ХII века. .

".

Відновлення храму було видатною подією не тільки в житті архітектора А. Щусєва (за реставрацію Овруцького храму йому було надано звання академіка архітектури), але i для всієї культури. З цієї пори Овруцький собор увійшов у всі енциклопедії як творіння з зодчих Київської Русі. В 1945 р. на соборі було встановлено меморіальну дошку, на якій вказано, що це пам`ятник архітектури ХII ст. охороняється державою. В 1997 р. в храмі було встановлено пам`ятний знак на честь 1000-річчя хрещення овручан, (чорний мармуровий хрест). .

 

Література використана під час дослідження:

1. Древнейшая Святыня в городе Овруче Волынской губернии. Житомир, 1912р.

2. Збірник сільського священика Володимира Струминського. Житомир, 1903р.

3. Пам`ятники, - видавництв I. М. Батюшкова, вип. 4, 1 за 1876р.

4. Пам`ятники, - авт. О. Сендульський "Г. Овруч " у Волинськiй єпархії, випуск 4, 1 сторінки 3,17,18 за 1876р.

5. Православний вісник - видання екзарху всiує Украєни, митрополита Києвсього i Галицького 7 липня 1970р.

6. Релігійний щомісячник Волинської губернiє, - губернська типографія м. Житомира, 29 липня 1911 року, дозвiл на друк

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы