Эгейская или крито-микенская культура

безперечно відчувала на собі їхній куль­турний вплив. Однак палацовий стиль вказує на відмінну від Сходу цивільну орієнтацію цієї культури. Палаци Кносса, Феста, Тіліса були на той час справжніми архітектурними шедеврами. Практична доцільність і комфорт поєднувалися з неймовірно складним внутрішнім плануванням. Оригіналь­не вирішення внутрішнього освітлення, система спеціальної вентиляції, водопостачання та інші вдосконалення харак­терні для цих будов. Слід згадати й високохудожній стінний живопис, і розфарбований стінний рельєф на міфологічні та релігійно-культові сюжети. Вони засвідчують особливий, від­мінний від канонізованого східного, світогляд. Крітська культура не знала релігії, як, наприклад, у Єгипті. У віру­ваннях стійко присутні первісні елементи. Поряд зі свя­щенними тваринами — биком, змією, левом, грифоном тощо — наявні ознаки хтонічних божеств, тобто поклоніння землі та її життєдайним силам. Тому головні фігури тут — жіночі божества, що асоціюються з Великою Богинею, чи Великою Матір'ю. Жінки також виконували в крітській куль­турі функції жриць. Судячи з усього, жінки мали в сус­пільному житті особливе значення. Те саме засвідчують і славнозвісні крітські фрески, де головними персонажами виступають жінки. Для релігійних вірувань характерна від­сутність на Кріті храмів. Для культових відправ існували вівтарі біля палаців чи у «священних гаях».

Центрами культурного життя крітян були палаци, де при­дворна аристократія проводила життя у вишуканих та різно­манітних розвагах. У всьому відчувався дух вільного, радісно-безпосереднього ставлення до життя, що вирізняло крітську культуру із сучасних їй східних культур

Схиляння перед навколишнім світом, культ земних радощів — головний мо­тив крітського мистецтва, і він ріднить цю культуру з наступ­ною — грецькою.

Наприкінці XV століття до нашої ери крітські палаци зруйнували варварські племена ахейців, що поклали край пануванню Крітського царства. У районі Егейського моря з'явився новий гегемон — ахейське місто Мікени. Досі мікенська цивілізація зазнавала впливу крітської культури. Запанувавши в егейському світі, Мікени створили власну своєрідну культуру, що досягла найвищого розвитку в XVI - XIII століттях до нашої ери. Де в чому вона була спад­коємицею крітських культурних надбань: запозичила лінійне письмо Б, техніку вазового розпису й настінного живопису, деякі особливості релігійного культу, здобутки землеробства, скотарства, мореплавства. Проте мікенська культура великою мірою відрізнялася від крітської.

Так само характерною її рисою було будування палаців. Однак найбагатші палаци Мікен, Тірінфа, Фів та інших пелопоннеських міст — це вже не головоломні крітські лабі­ринти, а монументальні, майже фортифікаційні споруди, за­хищені міцними кам'яними стінами «циклопічної» кладки. Центральна зала палацу зі священним вогнем — мегарон — вважається прототипом грецьких храмів. Стіни палаців так само прикрашені живописними фресками, але в Мікенах це переважно мисливські чи батальні сюжети, й розпис менш живописний і більш схематизований.

Можна сказати, що художній геній мікенської культури виявив себе в монументальній скульптурі. Знамениті Левові ворота в Мікенах, як і «золоті усипальниці» мікенських царів чи укріплені палаци, — ознака культурної орієнтації на символізацію могутності царської влади.

Після падіння Кріту Мікени стали головним торговель­ним і ремісничим центром егейського світу, хоча за якістю виробів тутешні ремісники поступалися крітянам. Проти ви­шуканої крітської кераміки посуд мікенців — прості ужит­кові речі.

Вправні в мореплавстві мікенці поєднали торгівлю з піратством. У великій пошані була військова справа. Про культ сили та войовничу

1 2 3 4

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные