Экономическая социализация личности в современных условиях

Сучасне покоління живе в епоху підвищення ролі особистості як творця соціального світу і творця самої себе. Прагнення людини бути активно залученою до своєї історичної та особистісної долі, самореалізації обумовлене не тільки ускладненням світу та особливим підвищенням його динамізму, а й зростаючим рівнем потреб самої людини, яка піднялася на якісно новий рівень свого соціокультурного розвитку порівняно с попередніми поколіннями. Це зумовлює виникнення проблеми створення такої системи освіти, яка „була б спроможна забезпечити виховання в індивідів високих особистісних якостей, основні з-поміж яких – психологічна та організаційна готовність до орієнтації на власні сили у виконанні життєвих завдань, високий рівень мотивації до досягнення життєвого успіху, здібність до узагальнення, оновлення та раціонального використання життєвої енергії” [6].

Однією з моделей її розв’язання, яка набуває в сучасних умовах особливого значення, виступає економічна соціалізація – набуття особистістю знань, емоційних ставлень, які детермінують її поведінку в економічній ситуації, яка є характерною для сучасної України. Тобто, актуалізується дослідження економічної соціалізації в умовах ринкових відносин.

У ситуації швидких змін для деяких груп населення необхідності набуває їх ресоціалізація, тобто вторинне входження індивіду в економічне середовище. Адже наявна непідготовленість до повноцінної життєдіяльності спричинює формування хибних поглядів на способи її реалізації. Так, одним із них притаманне прагнення повернути минулі традиції, які характеризуються економічним інфантилізмом; інші неправильно оцінюють свободу ринкових відносин, підвищену реальність прояву індивідуалізму, що створює передумови для девальвації поведінки. Ґрунтуючись на викладеному, можна твердити про наявність необхідності проведення досліджень, присвячених виявленню суперечливих тенденцій, притаманних економічній соціалізації молодого покоління.

Актуальність вивчення означеної проблеми обумовлена також її недостатньою розробкою у вітчизняній психолого-педагогічній науці.

Саме поняття „соціалізація” виникло в 1826 році, однак його корелят „економічна соціалізація” є породженням більш пізніших часів. Уперше на рівні самостійної концепції термін „економічна соціалізація” почав застосовуватися в немарксистських дослідженнях соціалізації. Незалежно від цих праць означене поняття займає одне з провідних місць у дослідженнях економічної поведінки школи економічної психології

У широкому розумінні економічну соціалізацію можна розглядати як „процес входження зростаючої особистості в економічну сферу суспільства, як формування у неї економічного мислення, як процес інтеріоризації нової реальності, що включає пізнання економічної дійсності, засвоєння економічних знань, набуття навичок економічної поведінки і реалізацію їх у реальній діяльності” [2].

Іншими словами, економічна соціалізація – це процес формування та розвитку певного соціального типу особистості відповідно до потреб і вимог соціально-економічної сфери суспільства. У цьому зв’язку теорія соціалізації вивчає закономірності взаємозв’язку і взаємодії соціальних потреб економічної інституції суспільства і якостей особистості, завдяки яким ці потреби реалізуються.

На національному ґрунті вивчення сутності та особливостей економічної соціалізації розпочалося лише десять років тому. Серед дослідників, які займаються розглядом різних аспектів цієї проблеми, слід назвати Г. Авер’янову, В. Москаленко, Н. Побірченко, Е. Щедрину, А. Фенько та ін.

Звернення до наукової літератури засвідчує, що в перших дослідженнях, присвячених проблемі економічної соціалізації, які з’явилися у західній психології, основна увага акцентувалася на описі уявлень особистості про економічні аспекти світу. Так, у праці Берті та Бомбі, яка вийшла друком у 1981 році, досліджується розвиток розуміння економіки дітьми. В 1985 році з’являється робота Емлера і Дікінсона, які

1 2 3

Похожие работы