Экономические системы
Були спроби застосування планової моделі з елементами ринкових відносин і в інших країнах – насамперед у колишній Югославії, а також у Чехословаччині (1968 року тут намагалися впровадити симбіоз плану і ринку під гаслом “соціалізму з людським обличчям”). Однак план і ринок при визначальній ролі першого виявилися несумісними. Симбіоз двох методів регулюючого впливу на економіку стає ефективним тільки тоді, коли план відіграє допоміжну роль і здійснюється в формі прогнозування економічного розвитку чи індикативного (рекомендаційного) планування, про що свідчить позитивний досвід сучасних ринкових країн.
Криза і наступний крах планової, командно-адміністративної економічної системи відбулися протягом 70-80-х років минулого століття, до чого спричинили такі проблеми:
- консерватизм одержавленої економіки, жорстка централізована реґламентація господарської діяльності;
- відсутність реальних товарних відносин, нерозвиненість ринку та його інфраструктури;
- наростаючий товарний дефіцит;
- посилення тенденції до утриманства, забезпечення свого добробуту за рахунок інших шляхом централізованого перерозподілу ресурсів;
- відсутність економічної заінтересованості, мотивації господарської діяльності;
- бюрократично-номенклатурна система управління економікою у цілому, виробництвом, розподілом і обміном;
- закритість економіки через жорстку централізацію зовнішньоекономічної діяльності і відмінності у національних стандартах виробництва порівняно з ринковими загальносвітовими.
Спроби ринкових змін наштовхувалися на жорсткий опір закостенілої ідеологізованої тоталітарної системи, що мало як внутрішній, так і міжнародний аспекти. Проте поглиблення кризи і обвал командно-адміністративної системи зумовили більш чи менш масовий перехід більшості країн з плановою економікою до регульованого ринку. Економіка таких країн стала перехідною, або трансформаційною.
2. Перехід до ринку і особливості трансформаційної економіки
У сучасному світі, на початку ІІІ тисячоліття нової ери виділяються країни з чотирма типами господарських систем:
1) країни з розвиненою ринковою економікою (близько 30 країн – Західна Європа, США, Канада, Японія, Австралія та деякі інші);
2) країни, у яких формується ринкова економіка протягом достатньо тривалого часу, але нетоварне виробництво усе ще займає помітне місце – це так звані країни, що розвиваються (понад 130 країн Азії, Африки і Латинської Америки, у тому числі такі гіганти, як Індія, Індонезія, Бразилія, Нігерія тощо); ця група країн дуже диференційована за рівнем економічного розвитку і розвитку ринкових відносин;
3) країни з командно-адміністративною економікою (Куба, Північна Корея і певною мірою Китай та В’єтнам);
4) країни, у економіці яких відбуваються процеси трансформації планової системи у ринкову (29 країн Європи і Азії, у тому числі усі колишні республіки СРСР, зокрема й Україна).
Наведена класифікація показує, що для абсолютної більшості країн світу властива перехідна економіка. Водночас, вона дає змогу виділити два типи перехідної (транзинтивної) економіки:
1) економіка, що перебуває у стані переходу від натурального (традиційного аграрного) до ринкового господарства (економіка країн, що розвиваються);
2) економіка, у якій здійснюється трансформаційний перехід від планового до регульованого (соціально орієнтованого) ринкового господарства (економіка постсоціалістичних країн).
Для перехідної економіки першого типу властиві (з певними допущеннями) такі ознаки:
- нерозвиненість ринку і