Экономические системы
Головна рушійна сила соціально-економічного прогресу знаходиться у суспільстві – це економічні потреби і економічні інтереси людей. Показником ефективності соціально-економічного прогресу є економічне зростання – збільшення сукупного продукту суспільства у його кількісному і якісному аспектах, підвищення добробуту нації в цілому.
Теорія економічного розвитку досліджує етапи соціально-економічного прогресу, в основі яких знаходиться зміна цивілізацій.
Цивілізація відображає органічну єдність соціально-економічних і культурних параметрів суспільства, досягнутий рівень продуктивних сил, визначений спосіб взаємодії людини із природою.
Поняття “цивілізація” до наукового обороту ввів відомий американський антрополог Л. Морган понад 150 років тому, виділивши в історії людства три великих етапи: дикість, варварство та цивілізацію.
На стадіях дикості і варварства люди вели привласнююче господарство (привласнювали готові продукти природи), створені ними знаряддя праці були тільки допоміжними засобами забезпечення існування людського роду. Продуктивні сили суспільства на цих етапах були вкрай нерозвиненими і примітивними, не могли забезпечити високої продуктивності економічних ресурсів.
Зокрема, на стадії дикості (50-100 тисяч років тому) нинішня територія Італії (301,2 тис. км2) могла забезпечити існування тільки двох-трьох тисяч людей, а України (604 тис
Становлення цивілізації (за Морганом) пов’язане з переходом від збирання готових природніх продуктів до їх переробки та пристосування до власних зростаючих потреб. Це вказує на принципово новий зв’язок людини з природою, активне ставлення людини до природного середовища (довкілля). Розвиток суспільно-виробничої технології вказував на зміну форм і методів створення життєвих благ. Перехід від однієї технології до іншої зумовлювався змінами у розвиткові продуктивних сил, прогресом науки і техніки.
Перехід від дикості та варварства до цивілізації в економіці характеризувався кількома етапами, які так чи інакше пройшли майже усі цивілізовані народи Землі. Йдеться про п’ять “сходинок” розвитку продуктивних сил:
1) оволодіння вогнем;
2) відкриття землеробства;
3) одомашнення тварин та їх застосування у виробництві;
4) застосування металів для виробничих потреб;
5) винайдення колеса (це відкриття стало першоосновою для появи машинної техніки у майбутньому).
Однак там, де природні умови перешкоджали усім цим відкриттям, цивілізації усе ж складалися.
Зокрема, у доколумбовій Америці не було тяглових і в’ючних домашніх тварин (не рахуючи собак в ескімоських запряжках та епізодичного використання лам у високогірних Андах), там не було відкрите колесо, метали застосовувалися тільки для виготовлення прикрас, усі народи знаходилися у так званому “кам’яному” віці. Тим не менше, цивілізації ацтеків, тольтеків, майя, інків там виникли, однак в економічному плані це були цивілізації ущербні, з нерозвиненими продуктивними силами і важкою ручною працею у чистому вигляді, незважаючи на те, що вони створили архітектурні шедеври у велелюдних містах, календарі, точніші за сучасний, розвинули писемність і літературу, астрономію, математику та інші науки тощо.
Нині цивілізацію розглядають як розумно організований лад економічних, культурних, соціальних і правових відносин. Виникають нові теорії цивілізації, серед