Экономические системы

потребує виз­начення його матеріальних засад і ролі у ньому економічної системи, насамперед взаємодії різноманітних форм власності і державного регу­лювання.

Головна рушійна сила соціально-економічного прогресу знаходи­ться у суспільстві – це економічні потреби і економічні інтереси людей. Показником ефективності соціально-економічного прогресу є економіч­не зростання – збільшення сукупного продукту суспільства у його кіль­кісному і якісному аспектах, підвищення добробуту нації в цілому.

Теорія економічного розвитку досліджує етапи соціально-економіч­ного прогресу, в основі яких знаходиться зміна цивілізацій.

Цивілізація відображає органічну єдність соціально-економічних і культурних параметрів суспільства, досягнутий рівень продуктивних сил, визначений спосіб взаємодії людини із природою.

Поняття “цивілізація” до наукового обороту ввів відомий американський антрополог Л. Морган понад 150 років тому, виділивши в істо­рії людства три великих етапи: дикість, варварство та цивілізацію.

На стадіях дикості і варварства люди вели привласнююче господарство (привласнювали готові продукти природи), створені ними знаряддя праці були тільки допоміжними засобами забезпечення існу­вання людського роду. Продуктивні сили суспільства на цих етапах були вкрай нерозвиненими і примітивними, не могли забезпечити висо­кої продуктивності економічних ресурсів.

Зокрема, на стадії дикості (50-100 тисяч років тому) нинішня тери­торія Італії (301,2 тис. км2) могла забезпечити існування тільки двох-трьох тисяч людей, а України (604 тис

км2) – не більше чотирьох тисяч (у зв’язку зі зледенінням північної частини території).

Становлення цивілізації (за Морганом) пов’язане з переходом від збирання гото­вих природніх продуктів до їх переробки та пристосування до власних зростаючих потреб. Це вказує на принципово новий зв’язок людини з природою, активне ставлення людини до природного сере­довища (довкілля). Розвиток суспільно-виробничої технології вказував на зміну форм і методів створення життєвих благ. Перехід від однієї технології до іншої зумовлювався змінами у розвиткові продуктивних сил, прогресом науки і техніки.

Перехід від дикості та варварства до цивілізації в економіці харак­теризувався кількома етапами, які так чи інакше пройшли майже усі цивілізовані народи Землі. Йдеться про п’ять “сходинок” розвитку продуктивних сил:

1) оволодіння вогнем;

2) відкриття землеробства;

3) одомашнення тварин та їх застосування у виробництві;

4) застосування металів для виробничих потреб;

5) винайдення колеса (це відкриття стало першоосновою для появи машинної техніки у майбутньому).

Однак там, де природні умови перешкоджали усім цим відкриттям, цивілізації усе ж складалися.

Зокрема, у доколумбовій Америці не було тяглових і в’ючних дома­шніх тварин (не рахуючи собак в ескімоських запряжках та епізодичного використання лам у високогірних Андах), там не було відкрите колесо, метали застосовувалися тільки для виготовлення прикрас, усі народи знаходилися у так званому “кам’яному” віці. Тим не менше, цивілізації ацтеків, тольтеків, майя, інків там виникли, однак в економічному плані це були цивілізації ущербні, з нерозвиненими продуктивними силами і важ­кою ручною працею у чистому вигляді, незважаючи на те, що вони ство­рили архітектурні шедеври у велелюдних містах, календарі, точніші за сучасний, розвинули писемність і літературу, астрономію, математику та інші науки тощо.

Нині цивілізацію розглядають як розумно організований лад еконо­мічних, культурних, соціальних і правових відносин. Виникають нові тео­рії цивілізації, серед

1 2 3 4 5 6 7 8

Похожие работы