Экономическое мышление в социальной экономике

знань над сконструйованими теоретично схемами;

— практику як критерій цінності (а не істинності) наукової конструкції;

— фрагментарність досліджень, пояснення і передбачення (по­дій) як основні функції науки.

З відомою умовністю можна констатувати, що «острівний» підхід ґрунтується на конкретних процесах, подіях, а «континентальний» (Європа) — на системі законів. Стосовно проблеми фор­мування економічного мислення, очевидно, праві ті, хто вважає ефективнішою систему підготовки економістів і одержання економічних знань неекономістами на основі «острівного варіанта». Стрижнем «острівного» підходу є «граничний аналіз» — аналіз подій і змін.

Хоча біля витоків «маржиналістської теорії» стояли представники різних культурних традицій, саме вона визначає економічну думку «острівної» техніки мислення. Серед особливостей «континентального» підходу в науці можна виокремити:

— прагнення до побудови несуперечливої і повної системи категорій;

— тільки на основі сформованої теоретичної системи можливі будь-які емпіричні спостереження;

— розуміння ситуації (системи конкретних речей, властивостей, стосунків) і тільки за рахунок цього пояснення і передбачення якихось подій, конструювання (проектування) ще не існуючих речей, систем.

Специфіка національного підходу (наприклад, у Росії, Україні) пов’язана із синтезом вказаних підходів, що отримав назву «метакультурний варіант».

 3. Економічне мислення та неокласичний економічний аналіз

Розвиток економічного мислення найнаочніше виявляється в еволюції теорії вартості, що пройшла шлях від найбільш чіткої та логічно викладеної теорії трудової вартості, основи якої були зак­ладені вже у працях меркантилістів, до концепції неокласичного синтезу. Елементарною формою багатства суспільства є товар — продукт праці, вироблений для обміну й опосередкований купівлею-продажем. Створений у суспільному виробництві товар наділений двома властивостями — споживчою вартістю і вартістю. Споживча вартість товару, його корисність — це здатність продукту (послуги) задовольняти певну потребу людей. На ринку цей продукт повинен обмінюватися на інший продукт (товар)

Це стає можливим тому, що в них закладено дещо спільне, що робить їх зіставними — вартість — та пропорція або співвідношення, відповідно до якої товари обмінюються, а грошовий вираз вар­тості продукту являє собою ціну товару. Природа вартості та ціни завжди були в центрі уваги. Зокрема, ще Арістотель стверджував, що в основі обміну закладена рівність, якій притаманна співрозмірність. Та і в новітній час не має єдності підходів до цієї проблеми, що виявляється в існуванні низки теорій вартості та ціни.

«Лідери» у цих теоріях — теорія трудової вартості й теорія маржиналізму.

Зміст теорії трудової вартості у стислому вигляді такий: вартість визначається не індивідуальною працею товаровиробника, а суспільно необхідним робочим часом, витраченим за середніх суспільно нормальних умов виробництва, середнього рівня продуктивності праці, середнього рівня спритності та інтенсивності праці. При цьому величина вартості товару визначається працею тієї категорії робітників, яка виготовляє основну масу продукції. Охарактеризована теорія становить фундамент «континентального» типу мислення.

Теорія граничної корисності (маржиналізму) вартість товару визначає з боку суб’єктивної оцінки його корисності для споживача. Ця концепція зумовлює головну складову в «острівному» типі мислення. Теорія граничної корисності заклала основу вчення, що отримало назву «неокласичного економічного аналізу». Завершенням учення стало положення про поєднання корисності з суспільними витратами, формування загальної теорії зіставлення результатів і затрат.

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Похожие работы