Экономический рост и его факторы. Экономические циклы

переважно екстенсивний, або як переважно Інтенсивний типи економічного зростання.

Економічне зростання є матеріальним процесом, і його зміст має певні кількісні параметри, тобто вимірюється за допомогою певних показників.

У розвинутих країнах Заходу як інтегральний показник економічного зростання використовується збільшення обсягів валового внутрішнього продукту. Цей показник досконаліший порівняно з показником національного доходу, оскільки останній не враховує результатів діяльності працівників у нематеріальній сфері. Економічне зростання вимірюється темпами зростання або приросту ВВП. національного доходу, валового національного продукту.

Економічною наукою та господарською практикою визначено, що ці показники найбільше підходять для визначення економічного зростання, хоча кожний із них має свої переваги та недоліки.

2. Рушійні сили економічного зростання

Суспільне відтворення-це динамічна система, яка перебуває у постійному русі. Воно здійснюється не по замкненому колу, а має висхідний характер, хоча і протікає не завжди рівномірно.

Важливим питанням економічної теорії та господарської практики є аналіз змісту рушійних сил економічного зростання. Вихідною точкою цього аналізу є розуміння відтворення суспільного виробництва як безперервного процесу виробництва. Рухають розвиток виробництва, забезпечують підвищення його ефективності працівники. Завдяки зусиллям людей, їхній праці та соціально-економічній активності має місце економічне зростання. Але економічну науку завжди цікавили і цікавлять причини такої поведінки людей.

Рушійними силами економічного зростання, як і кожного іншого економічного явища, є

суперечності. Стосовно економічного зростання, то така суперечливість обумовлена тим, що постійно змінюються умови здійснення суспільного відтворення, виникають нові обставини та моменти і воно, залишаючись цілісним, містить у собі суперечливі сторони, тенденції. Відсутність внутрішніх суперечностей рівнозначна призупиненню руху (розвитку) суспільного відтворення.

Для цих суперечностей притаманна наявність певного внутрішнього співвідношення тенденцій сторін або процесів, які проникають один в одного і одночасно заперечують один одного. Співіснування сторін, які заперечують одна одну, їх боротьба складають сутність діалектичного розвитку. Відтворення тотожних сторін суперечності приводить до того, що кожна система стає саморушійним організмом. Останнє поширюється і на економічне зростання.

Загальною основою і рушійною силою суспільного виробництва та економічного зростання є їх взаємодія із потребами. Ця взаємодія полягає в тому, що економічні потреби породжують ідеальний образ продукту і в такому вигляді стимулюють його створення. З іншого боку, ці потреби породжуються виробництвом і задовольняються за допомогою продуктів його функціонування і розвитку. В господарській практиці ця суперечність виступає лише як найзагальніша основа розвитку виробництва незалежно від його суспільної форми, що значною мірою знаходить свій прояв у відповідному типі економічних систем: традиційна, капіталістична(ринкова), командна (адміністративно-командна), змішана, перехідна (від адміністративно-командної до ринкової). В сучасній економічній та західній науковій та навчальній літературі ця суперечність (ресурси-потреби) трактується як невідповідність між безмежністю економічних потреб та обмеженими виробничими ресурсами, необхідними для їх задоволення.

У сфері економічних відносин потреби набувають форми економічних інтересів і стимулів. Економічні інтереси виконують роль спонукальних мотивів господарської діяльності людей (як господарюючих суб'єктів), що зумовлено їх місцем у системі відносин власності та наявно-о системою потреб. В останніх виражається сутність Інтересів: інтерес - це форма прояву потреб. Тому інтереси виступають потужною рушійною силою суспільного відтворення та його економічного зростання.

При аналізі цих проблем слід

1 2 3 4 5 6 7

Похожие работы

Рефераты

Курсовые

Дипломные